Вірменська церква була побудована у період 1869-1875 рр. Для її проектування був запрошений Йозеф Главка, який тоді працював над Резиденцією Буковинських митрополитів. 1875 року творіння геніального Главки було урочисто освячене на честь святих апостолів Петра і Павла.
В архітектурній композиції Вірменської церкви Йозеф Главка оригінально поєднав елементи романського, візантійського й готичного стилів, характерні для середньовічних буковинських монастирів, із традиціями вірменського культового зодчества.
Завдяки чудовій акустиці храм від самого початку використовували як концертну залу: тут влаштовували вечори церковного співу і музики, звучав орган. Сьогодні у колишній церкві розташований органний зал Чернівецької обласної філармонії.
Імпозантна триповерхова споруда колишньої дирекції Буковинської ощадної каси постала впродовж 1900-1901 рр. Вона була зведена за проектом талановитого учня Отто Вагнера — віденського архітектора Губерта Гесснера.
Зараз тут розташований Художній музей.
Будівля Художнього музею вважається класичним зразком віденської сецесії, однією з найбільш вишуканих пам'яток модерну. Серед оздоб фасаду виділяється майолікове панно, яке прикрашає верхню частину центрального ризаліту. На панно зображені алегоричні постаті, що символізують провінції Австро-Угорщини.
Нещодавно на фасаді художнього музею з’явився пам’ятник букету троянд, якими, як подейкують, колись підмітали вулиці Чернівців.
Художній музей вражає й не менш витонченою красою інтер’єрів, в оформленні яких віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліпнина, вітражі, художній метал. У внутрішньому оздоблюванні будівлі брав участь знаний український художник Микола Івасюк.
Кафедральний собор св. Духа — головний православний храм Чернівців. Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 р. Будівництво велося під наглядом інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Ролля, а у 1860 р. за проектом Йозефа Главки було перебудовано фасад храму. Внутрішні оздоблювальні роботи тривали аж до кінця століття. Так, ще у 1892-1896 рр. група художників із Відня розписувала стіни.
Собор вражає своєю величною красою. Він побудований у стилі італійського ренесансу, причому за основу був узятий один із проектів Петербурзького Ісаківського Собору. Домінантою архітектурної композиції собору є монументальний купол заввишки 46 м. Крім нього, церкву увінчують ще два куполи, а також дві вежі-дзвіниці з боків фасаду.
У березні 2006 року біля храму було встановлено пам’ятник першому митрополиту Буковинської православної митрополії Євгену Гакману.
Кафедральний собор cв. Параскеви є першим православним кам'яним храмом у Чернівцях. Був побудований на місці дерев'яного в 1862 р.
Мармуровий хрест, розташований напроти храму, свідчить, що історія собору починається ще з XV ст.
Завдяки клопотанню місіонерів ордену єзуїтів 1894 року було зведено монастирський комплекс із стильним костелом, який освятили на честь Серця Ісуса.
Проект храму розробив професор Йозеф Ляйцнер, директор Чернівецької школи ремесел. Костел був побудований на зразок кращих готичних храмів Центрально-Східної Європи: мав стрункі неоготичні форми, витончений інтер’єр, різнобарвні вітражі.
Завдяки своєму незвичному для православного краю виглядові храм Серця Ісуса одразу ж став однією з архітектурних родзинок столиці Буковини.
За радянської доби будівлю єзуїтського костелу влада спершу передала православній церкві, але потім тут розмістився Державний архів Чернівців.
Римо-католицький костел Воздвиження св. Хреста почали будувати у 1787 р. за дорученням австрійського цісаря Йосифа ІІ. Імператор сам визначив місце для нового кам’яного храму та не пожалкував на будівництво грошей. Але будували його довго — 27 років.
Храм збудований в бароковому стилі. Прототипом йому слугував один з костелів в Римі. В стилі бароко виконаний живопис, скульптура, витвори прикладного мистецтва храму. Фрескові розписи на стінах і стелі заповнені стилізованими квітковими мотивами, які символізують вічне дерево, дерево життя. Вражають сім неоготичних вівтарів, а також орган, який ще в 70-х роках ХІХ ст. здобув дві медалі, у Відні та Парижі, як найкращий за тембром в Європі.
Собор побудований у 1939 р. за зразком типового румунського храму. Це одна з небагатьох культових споруд, яку не закривали за радянської влади.
Миколаївську церкву спроектували архітектори Вальтер Штюбхен-Кюхнер, Йосиф Летнер та Вірджил Іонеску. Через фінансові труднощі процес побудови собору розтягнувся на довгі роки. У 1937 р. проект будівництва зазнав змін, внесених архітекторами Радижевським, Іонеску та Олександром Івановим.
Основні будівельні роботи вела місцева фірма «Граніт». У конкурсі на виготовлення іконостасу перемогли бухарестський художник Пауль Молда (іконописець) та скульптор Григорій Думітреску-Ловендаль, який виконав роботи по дереву.
Тринадцять вітражів для храму виконав житель Бухаресту, художник Кірович, а каркаси для них спорудив чернівчанин Вільгельм Свідерський. Огорожу виконав Олександр Манковський, за проектом архітектора Вірджила Іонеску.
Головна увага туристів при огляді пам'ятки прикута до незвичної форми перекручених бань малих куполів, через що храм отримав назву «п'яної церкви».
В радянський період церква була діючою. Завдяки цьому всередині зберігся самобутній інтер'єр буковинської церкви І пол. XX ст., зокрема старовинний різний іконостас та вітражі під банями. Також вціліли мощі Святих мучеників, ікони, бронзове панікадило, підсвічники та інше церковне начиння.
Музично-драматичний театр є однією з найвідоміших пам’яток архітектури міста. Чернівецький театр є творінням знаменитої віденської фірми Фельнера і Гельмера, відомої в Європі спорудженням 43 театрів.
Перший камінь у його фундамент був закладений 1 серпня 1904 р., а вже 3 жовтня 1905 р. відбулося урочисте відкриття.
Театр побудований у стилі віденського нео-ренесансу. Фасад споруди прикрашає портал з колонами та скульптурною композицією «Аполлон із лютнею в оточенні персонажів античних драм». Над вікнами фасаду встановлені барельєфні медальйони Вільяма Шекспіра та Ріхарда Вагнера. Над вікнами бічних стін розташовані мармурові бюсти видатних діячів світової культури. Декор інтер’єру виконано в стилі бароко з поєднанням білих і золотих тонів, що надає йому елегантності. Фойє та зала для глядачів пишно оздоблені різьбленням та необароковими скульптурами.
Перед театром встановлений пам'ятник Ользі Кобилянській, чиє ім’я носить театр тепер.
Чернівецький національний університет — це колишня резиденція буковинських митрополитів. Архітектурний комплекс складається з декількох споруд: корпуса митрополита (1864-1876), семінарського корпусу (1870), монастирського корпусу (1874), семінарської церкви (1878) та парку разом із парковими будівлями (1876-1878). Архітектурний ансамбль включений у всесвітню культурну спадщину ЮНЕСКО.
Колишня резиденція була збудована на місці старого єпископського будинку в 1864-1882 рр. Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йозеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить складна, але при цьому відзначається чіткістю планування.
Нині тут розмістилися центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Міська ратуша була побудована в середині XIX ст. Будівельні роботи велися під керівництвом інженера Адольфа Маріна й наглядом архітектора Андреаса Микулича. За 4 роки в центрі Чернівців постала ошатна споруда в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. По старій європейській традиції ратуша поєднує два об’єми: великий горизонтальний об’єм самої будівлі та вертикальний об’єм 50-метрової двоярусної вежі з балконом і годинником.
Балкон раніше не слугував майданчиком для огляду околиць, а мав цілком практичне призначення: був місцем пожежного дозору.
Сьогодні з балкона рівно о 12-ій лунає мелодія «Марічки», яку грає на трубі сурмач у буковинському народному вбранні.
У 1877 р. єврейська громада міста отримала свій головний храм. Темпль колись був однією з найстильніших культових споруд міста.
Храм був збудований за проектом відомого львівського архітектора, професора Юліана Захаревича. В архітектурній композиції будівлі переплітались елементи ренесансу й готики з екзотичними мавританськими мотивами.
На початку Другої світової війни, у липні 1941 р., німецько-румунські війська спалили храм, але він встояв і тривалий час лишався частково зруйнованим.
У 1959 р. у колишній синагозі відкрили кінотеатр.
Сьогодні тут розміщений кінотеатр «Чернівці», у якому ледве розпізнаються риси колишньої іудейської святині.
У 1820 р. заможний городянин Тадей Туркул надав для майбутнього храму власну ділянку неподалік від площі Ринок, й пожертвував на будівництво значні кошти.
10 червня 1821 року храм було відкрито.
Через сто років, церква була істотно перебудована у стилі українського бароко за проектом відомого вченого та політика Володимира Залозецького. У 1937 р. оновлений храм був освячений на честь великого церковного свята Успіння Пресвятої Богородиці. Церква належить греко-католицькій громаді.
Церква св. Миколая є однією з найдавніших пам'яток дерев'яної архітектури. Миколаївська церква побудована 1607 року на міській околиці при «дорозі на Горечу».
З усіх старовинних храмів Чернівців молдавсько-турецької доби лише вона залишилася на своєму первісному місці. Стиль Миколаївської церкви характеризується як «хатній» тип, притаманний Буковині тих часів. За архітектурною композицією — це однорівнева споруда без купола, стіни якої складені з дубових брусів у зруб, а дах увінчаний трьома кованими хрестами.
Спочатку поблизу церкви стояла дерев'яна дзвіниця на три дзвони, а в 1868 р. на її місці спорудили муровану дзвіницю, яка збереглася до наших днів.
Міські легенди називають церкву «козацькою». Буцімто тут у різні часи молилися великі гетьмани Петро Сагайдачний під час Хотинської війни 1621 р. та Іван Мазепа після Полтавської битви 1709 р.