Поморянський замок — унікальна пам'ятка оборонної архітектури XVI-XVII ст.

Будівля була збудована у вигляді прямокутної двоповерхової споруди з кутовими вежами і внутрішнім подвір'ям. Завдяки ровам з водою, що оточують мури з трьох сторін, фортеця не раз витримувала затяжні облоги турків і татар. У 1653 р., коли Поморянам загрожувала татарська орда, оборонці замку Андрій Варненський і Григорій Гаванський врятували поселення: коли вороги наблизилися до замку, Варненський звелів відкрити шлюзи (застави) на греблі, — вода ринула з великою силою і потопила чимало нападників. Деякі з них врятувались втечею, але значна частина потрапила у полон, і пізніше їх поселили в Поморянах і сусідніх селах. До сьогодні тут можна зустріти багатьох людей з типово східними рисами.

Поморянський замок був одним із улюблених місць перебування короля Яна Собеського, який за допомогою інженера відбудував його з руїн, значно укріпив і покращив, витративши на це все 25 тисяч золотих. Натомість згодом замок витримував усі татарські напади і облоги протягом 1687-1695 рр.

Про причину особливої прихильності Яна Собеського до Поморянського замку та його околиць оповідає така легенда-бувальщина: під час полювання у розташованій неподалік Краснопущі власник Поморян Ян Собеський заблукав і потрапив в печеру до пустельника. Монах запропонував гостеві ложе, а сам ліг на землю. Уночі наснився ченцеві сон, що на голові Яна Собеського сяє корона. Вставши зі сну, він промовив своє пророцтво: "Ти будеш королем". "Якщо я буду королем, то дам тобі стільки землі, скільки об'їдеш за один день і одну ніч", — відповів Ян. Через два тижні були вибори. Ян сів на трон, і слова свого дотримав. Чернець же на тій землі побудував монастир. За таке пророцтво і особливу благодать цієї землі й любив її польський король.

І досі відбуваються щорічні паломництва у Краснопущу. Їх, до речі, дуже гарно описав в одному із своїх творів Богдан Лепкий. Він оповідає, що з усіх сіл приходили люди, вбрані в селянський одяг, а з Поморян йшли в довгих жупанах, прикрашені коралями, золотим намистом. Вочевидь, то також є свідченням того, що у Поморянах жили вільні люди, котрі не знали рабства.

Після смерті короля замок переходив від одних власників до інших, дуже занепав і почав втрачати вигляд фортеці. Поворотним моментом в історії фортеці став 1789 р., коли Поморяни перейшли у власність Прушинських. Тоді, внаслідок перебудов, замок перетворився на палац. Однак вже з XVIII ст. він був повністю занедбаний.

За радянської влади замок належав спершу райкому компартії, згодом приміщення віддали під профтехучилище. Легенда про те, що граф, утікаючи, заховав у мурах замку багато золота, зашкодила будівлі: після війни тричі горіла, як вважають поморянці, не випадково. Нині від старого замку збереглись два двоповерхових корпуси і кругла кутова вежа. У південному корпусі з боку подвір'я є відкрита галерея.

Враховуючи архітектурну цінність Поморянського замку, розроблені проектні пропозиції реставрації та пристосування замку. Запланована реставрація двох існуючих замкових корпусів з відтворенням усіх втрачених елементів декору, як на фасадах, так і в інтер'єрах. Тут будуть музейні та представницькі приміщення, а також ресторан. Після проведення археологічних досліджень на території замку пропонується відтворити оборонний рів з мостом; відтворити земляні вали; у внутрішньому подвір'ї замку відтворити партерний сад, характерний для періоду існування палацу.