Національний природний парк
«ПІВНІЧНЕ ПОДІЛЛЯ»

Національний природний парк (НПП) "Північне Поділля" створений 10 лютого 2010 року на площі 15587,92 га у межах Бродівського, Буського та Золочівського районів Львівської області. Головна мета — збереження цінних букових пралісів та реліктових степових угруповань.

Ідея створення заповідника на цій території з'явилася у ХІХ ст.: заповідна справа була започаткована графом Володимиром Дідушицьким (засновник Природознавчого музею у Львові). У 1886 р. він створив один з перших у Європі і перший на теренах України природний резерват "Пам'ятка Пеняцька" (за 2 роки до відкриття "Асканії Нової"!) — резерват не для полювання чи з релігійних переконань, а для охорони давніх букових лісів та гніздування орлана-білохвоста. Отже, створення НПП "Північне Поділля" — це практично продовження справи В. Дідушицького.

Сьогодні територія парку охоплює частину фізико-географічних районів Гологір та Вороняків, що спільно з Розточчям та Кременецькими горами формують північно-західний край Подільської височини. Саме ці низькогірні пасма, якими характеризується місцевий рельеф, є окрасою парку. Більшість території "Північного Поділля" знаходиться в межах висот 250-460 м. Найвищі гори тут: Вапнярка (460,8 м) і Високий Камінь (440,4 м). Територія парку лежить у найбільш горбистій й лісистій частині пасма, вздовж якого проходить Головний Європейський вододіл. Тут збереглися особливо цінні букові ліси, що зростають на північно-східній межі ареалу. Звідси бере початок ріка Західний Буг, несучи свої води у Балтійське море; також витікають річки басейну Чорного моря — Стир, Серет, Іква.

Клімат парку — помірно континентальний, вологий. Літо тепле, з частими опадами; осінь характеризується частими туманами, а весна мінлива і затяжна. Вороняки та Гологори сприяють утворенню хмарності й опадів та є регуляторами температурного режиму. Середньорічна температура повітря становить приблизно +7°С. Найтеплішим є липень (+18,1°С). Протягом року тут випадає 700-800 мм опадів. Найвологіші місяці — червень, липень, вересень. Вітер переважно західний та північно-західний.

На території парку поширено понад 200 видів рослин. Тут зростає таємнича папороть гронянка півмісяцева, завдяки якій народилася легенда про цвіт папороті. Можна також побачити підсніжник білосніжний, рідкісні квіти тінистих лісів — орхідеї, довголисту та червону булатки, а також знайти в природному вигляді кущики перистої клокички. В тінистих лісах зростають такі витончені рослини, як оживаюча лунарія, корніолійська скополія, лісова лілія, яйцевидні зозулині сльози, дволиста любка (нічна фіалка) та багато інших. Цінністю парку є татарниколистий відкасник, величезні зіркоподібні кошики якого можна побачити лише на території Західної України та Східної Польщі.

Місцева фауна налічує 127 видів птахів, 41 вид ссавців. Серед них 22 види занесені до Червоної книги України. Слід також зазначити, що НПП "Північне Поділля" важливий з точки зору існування мисливських видів тварин. Фауна території парку досліджена не повністю. За останній період виявлено 2 види птахів, що перебувають під загрозою зникнення та включені до Європейського червоного списку, це — могильник і деркач.

Крім природничої цінності, територія парку відзначається значною історико-культурною спадщиною. Це, зокрема, пам'ятки "Золотого кільця": замки та храми Львівщини, музей Маркіяна Шашкевича у селі Підлисся та інші пам'ятки культури.
Працівники парку активно займаються розробкою еколого-пізнавальних маршрутів. Одним з них є "Триніг", який проходить територією біля геолого-ботанічної пам'ятки природи — цікавої форми скелі Тринога, що залишилася від карбонатних пісковиків з дна колишнього Сарматського моря.

Серед молоді популярним є еколого-пізнавальний туристичний маршрут "Маркіяновими місцями": Біла гора з пам'ятним хрестом Маркіянові Шашкевичу; розповідь про головні віхи у житті та діяльності цього співзасновника "Руської Трійці"; історична криниця та музей-криївка вояків УПА (криївка виконувала функцію не тільки бойового посту, тут періодично збиралося вище командування УПА; діяла з листопада 1941 р. по лютий 1947 р.); у кінці маршруту — майстерня гончара, який проводить майстер-клас по виготовленню чорної кераміки.