Черновцы

Припускають, що назва міста походить від велилюдного міста-фортеці на південних кордонах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто" і було збудоване на лівому березі річки Прута. Можливо, ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом стін фортеці, повністю зруйнованої монгольським завойовником Бурундаєм, жителі якої з 1259 р. переселилися на правий берег Прута. З 1359 р. місто стало частиною Молдавської держави.

Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 р. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Чернівці в той час були розташовані на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 р. вони стали центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону.

За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської, в 1774-1918 рр. входило до складу Австро-Угорської імперій, а 1918-1940 рр. — Румунії. В 1774 р. тут жило близько 290 сімей і було три дерев'яні церкви.

Чернівці почали процвітати у 1778 р., коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Сюди він запросив багато купців, ремісників та промисловців для розвитку торгівлі та  виробництва. Новий імпульс розвитку місто дістало з 1786 р. завдяки Петровським ярмаркам, що проводились з 1 до 15 липня.

Зі середини XIX до початку XX ст. було збудовано багато архітектурних пам'яток, що принесли славу місту: ратуша (1848 р.), приміщення поштамту (1855 р.), Вірменська церква (1875 р.), Єврейська синагога (1877 р.), драматичний театр (1905 р.), палац правосуддя (1906 р.), приміщення залізничного вокзалу (1908 р.). Найчарівнішою архітектурною спорудою старих Чернівців вважається витвір відомого чеського архітектора Йозефа Главки — колишня резиденція буковинських митрополитів.

Самоврядування місто отримало в березні 1864 р., коли були обрані перші члени міської ради. Першим автономним бургомістром став Яків рицар фон Петрович (1864-1866 рр.). Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон рицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 рр.). Саме з його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почало розвиватися виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція, започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру.

Сучасні Чернівці — це обласний центр, розташований на живописних берегах річки Прута і займає площу близько 150 кв. км. Відстань до Києва — близько 650 км. Місто межує з Молдовою та Румунією, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями України. За даними Всеукраїнського перепису 2001 р. у Чернівцях проживало 240,6 тисяч осіб, 65 національностей. Серед них: українці — 189000 (79,8%), росіяни — 26700 (11,3%), румуни — 10600 (4,5%), молдовани — 3800 (1,6%), поляки — 1400 (0,6%), євреї — 1300 (0,6%), білоруси — 1000 (0,4%), інші національності — 2900 (1,2%).

больше