Черновцы и окрестности

Заставна — місто в північній частині Чернівецької області. Поселення на території міста відоме ще з 1589 року. Про те, що люди жили тут здавна свідчать залишки курганів на захід від центру Заставнівщини. Саме місто славиться своїм уродженцем, відомим майстром історичного живопису Миколою Івасюком.

Заставнівщина була центром національно-патріотичних рухів на Буковині. Так в селі Товтри започаткувало свою діяльність товариство "Руська бесіда", яке об'єднало навколо себе палких поборників українства і з часом розширило свою сферу впливу на всю територію Буковини.

Заставнівські легенди

Існує три версії-легенди походження назви міста Заставна. Згідно переказів довгожителів Заставнівщини в той час, коли річка Совиця Заставнецька обміліла, мешканці, що жили по різних її берегах, почали перегороджувати русло греблями. Таким чином рівень води піднявся, а в долині річки утворилося багато ставків. Коли люди переходили з однієї частини поселення в іншу, то говорили: "Йду ген там за стави". Через деякий час назва трохи видозмінилася і звідси виникла назва міста.

Згідно іншої версії в урочищі "Баклаженка" за часів турецького поневолення розташувалася прикордонна застава, проїжджаючи через яку люди були змушені платити мито. На місці цієї застави й виникло поселення з подібною назвою — Заставна.

Третя легенда голосить, що в давнину, коли територію краю вкривали густі бу- кові ліси, в одному з населених пунктів жив пастух на ім’я Заст. Одного разу, коли він погнав пасти худобу, втома зробила свою справу і він заснув. Коли прокинувся, надворі вже смеркало і отара зникла. Ця подія змусила Заста переселитися на одну з лісових галявин, оскільки він втратив до себе довіру односельчан. З того часу люди, йдучи у сторону галявини, говорили: "йти до місця, де живе Заст". Згодом назва скоротилася до слова Заставна.

Герца, через своє прикордонне розташування та історичні особливості розвитку, вважається найбільш румуномовним населеним пунктом України. Понад 80% мешканців міста складають представники румунського етносу.

На околицях міста збереглися пам’ятки Трипільської культури та Черняхівської культури слов’ян. Вперше Герца згадується у 1437 році. Розвитку поселення сприяло його розташування на перехресті двох торгових шляхів, які йшли з північних російських князівств до Дунаю та Чорного моря, і через карпатські перевали в країни Центральної Європи. Статус міста Герца отримала лише у 1864 році.

Церкви Герцаївщини — своєрідні і несхожі на храми інших регіонів України: до того ж, скупчені пам’ятки на зовсім невеликій площі, тож при бажанні більшість з них можна оглянути навіть за один день.

Гореча вперше згадується у документах на початку XVIII ст. Тоді, 1718 року, начальник прикордонної варти і митної служби М. Замфір придбав "луг, званий Горечим".

Перша назва "Горече" скоріш за все означала "згар", тобто згоріле, випалене місце. Власне, Горече об’єднувало під своєю назвою два поселення. Перше з них — Старе Горече, напевне, виникло ще до заснуванням тут монастиря. В австрійський і румунський періоди воно мало назву "Міська Гореча" (Stadtisch-Horecza — нім., Horecea Urban — рум.). Остання назва трансформувалася в сучасну — Гарячий Урбан. Ця околиця Чернівців, розташована в кінці вулиці Руській носіть так назву і понині. Друга Гореча виникла орієнтовно 1712 року разом із заснуванням скиту. Навколо монастиря виникає поселення під назвою Люди-Горече (тобто "люди, піддані монастиря Горече"), перша згадка про яке датується 1737 р. Пізніше, 1746 року капітан Замір дарує придбані ним у 1718 р. землі над Прутом монастирю Горече.

Саме тут знаходиться овіяна легендами церква на Горечі. Муровану церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яка і до сьогодні є одною з найцінніших пам’яток культового зодчества Буковини і найстарішим із збережених у Чернівцях мурованих храмів, звели у 1767 р. на місці старої дерев’яної церкви. Храм є зразком типового українського бароко з елементами румунської та молдавської архітектурних шкіл XVII-XVIII ст.

Садгора (Садагура) — колишнє місто, яке знаходиться на відстані 6 км від м. Чернівці, засноване 1770 р.

Під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр., командувачі російської армії в Молдові і Волощині прийняли заходи для підвищення економічної та грошово-кредитної системи в князівствах. Таким чином, барон Микола Ґартенберґ заснував монетний двір (Gartenberg в буквальному перекладі на німецьку мову "Сад гора") — перше промислове підприємство на Буковині. Починаючи з 1771 р., монети, що чеканилися в Садгорі мали герби Молдови і Волощини. Окрім фахівців монетної справи, тут обжилися ковалі, будівельники, кравці, пекарі, пововар і навіть каретний майстер. До 1914 р. містечко відоме ярмарками та синагогою, побудованою в мавританському стилі.

Після приєднання Садгори до Чернівців 1965 року було утворено Садгірський район м. Чернівці, до якого увійшла, крім власне Садгори, вся лівобережна частина міста.

 Варто відвідати:
Фотогалерея
 Городская ратуша, г. Черновцы  Черновецкий национальный университет, вид с Ратуши  Церковь-улей, с. Глубочок  Церковь-улей, с. Глубочок  Свято-Иоанно-Богословский Хрещатинский монастырь (нач. XVII в.), с. Хрещатик  Свято-Иоанно-Богословский Хрещатинский монастырь (нач. XVII в.), с. Хрещатик  Свято-Иоанно-Богословский Хрещатинский монастырь (нач. XVII в.), с. Хрещатик  Свято-Иоанно-Богословский Хрещатинский монастырь (нач. XVII в.), с. Хрещатик  Свято-Иоанно-Богословский Хрещатинский монастырь (нач. XVII в.), с. Хрещатик  Церковь Рождества Богородицы (1797 г.), с. Звенячин   Австрийское военное кладбище времен Первой Мировой войны, с. Звенячин  Райгосадминистрация (нач. ХХ в.), г. Герца  Средняя общеобразовательная школа, г. Герца  Дом творчества для детей и юношества, г. Герца  Застройка центральной части г. Герца  Застройка центральной части г. Герца  Застройка центральной части г. Герца  Пейзаж г. Герца  Успенская церковь или церковь Стефана Великого (XVIII в.), c. Могилевка  Успенская церковь или церковь Стефана Великого (XVIII в.), c. Могилевка
Частный сектор
Рестораны, кафе, дегустации
Магазины
Оздоровление, спа, cауны, бассейны
Музеи
Досуг, экскурсии, активный отдых
Спорт
Достопримечательности