Косів

Місто Косів — районний центр, розташоване на берегах річки Рибниці.

Археологічні знахідки, зокрема кам'яних сокир та бронзових виробів, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді.

Перші письмові згадки про Косів були знайдені у грамоті литовського князя Свидригайла від 1424 р. Цим документом князь дарував село з монастирем на річці Рибниці Снятинської волості Владу Драгосимовичу. У 1565 р. поблизу села виростає місто, засновником якого був снятинський староста Панчинський. Спочатку це місто мало назву Риків, потім — Косів. Невдовзі тут поселилося 60 сімей, збудували замок. Село ж зберегло за собою назву Старий Косів.

Важливим заняттям місцевих жителів було виварювання солі. Ще в 1472 р. тут була копальня солі і найбільша в цій місцевості солеварня. У XVII ст. копальня завалилася і на її місці утворилося озеро.

Околиці Косова багаті буковими та сосновими лісами і пасовищами-полонинами. Землеробство, скотарство, полювання поєднувалися з домашніми промислами, які пізніше зросли до рівня ремесла. З давніх-давен Косів був центром гуцульського прикладного мистецтва. Тут розвивалися такі ремесла, як різьбярство, вишивка, килимарство, кушнірство, мосяжництво, різьба по кості й дереву, гончарство. У творах косівських різьбярів дістали подальший розвиток художні традиції майстрів Яворова, Річки, Брустурова. Знаменита зеленувата косівська кераміка як традиційне ремесло Карпатського регіону XVI-XXI ст. увійшла до списку нематеріальної культурної спадщини України.

Ще на початку ХХ ст. місто стало популярним курортом. У місті було відрито лікувальний заклад Аполінарія Тарнавського. Залишки будівель цього закладу можна ще й зараз побачити на території санаторію "Косів".

Цікавинки Косова у наш час — декілька музеїв, відомий сувенірний ринок у центрі міста, інститут прикладного та декоративного мистецтва. Студенти останнього виготовили цікавий сонячний годинник, встановлений на центральній площі міста. Традиції гуцульської кераміки з успіхом продовжують сучасні майстри-гончарі, деякі з них пропонують майстер-класи з розпису для туристів.

За 2 км на північний схід від міста розташоване село Вербовець, засноване 1648 року. Територія села — горбиста височина з найвищими точками Мавково (400 м) та Кичера (500 м). В околицях села знайдені поклади газу, будівельної глини, піску.

Село славиться художніми промислами: ткацтвом, керамікою, вишивкою, різьбою по дереву. Тут творять і проживають народні умільці, письменники, мистецтвознавці і науковці, праці яких відомі також за межами України. У селі Вербовець народилися літературознавець Микола Корпанюк; поет, прозаїк, дитячий письменник Іван Андрусяк; поет Тарас Девдюк.

Варто відвідати:
  • Міська (або Замкова) гора (450 м) із залишками земляного валу, з якої відкривається панорама міста та прилеглих сіл, вигляд на Покутсько-Буковинські Карпати. На горі ростуть унікальні для Прикарпаття чорні альпійські сосни, а також є листяні та хвойні насадження, зарості білої акації.
  • Водоспад Гук (2,5 м)
  • Сірководневе джерело
  • Міський єврейський цвинтар з надгробками XVIII-XX ст., N48.3211985 E25.0930799
  • Благовіщенська церква (1850), с. Вербовець
 Важлива інформація:
Фотогалерея
 Сонячний годинник на центральній площі міста  Будівля міської райдержадміністрації  Водоспад на р. Пістинька в Косові (листівка, зображення з сайту <a href="http://artkolo.org">artkolo.org</a>)  Панорама міста (листівка, зображення з сайту <a href="http://artkolo.org">artkolo.org</a>)  Околиці Косова на поч. XX ст. (фотолистівка, зображення з сайту <a href="http://artkolo.org">artkolo.org</a>)  Соляні копальні (листівка, зображення з сайту <a href="http://artkolo.org">artkolo.org</a>)  Благовіщенська церква (1850), с. Вербовець  Благовіщенська церква (1850), с. Вербовець
Готелі, хостели, кемпінги, бази відпочинку, санаторії
Садиби, приватні помешкання
Ресторани, кав'ярні, дегустації
Оздоровлення, спа, cауни, басейни
Музеї
Дозвілля, екскурсії, активний відпочинок
Транспортні послуги
Автомобілістам
Варто відвідати