Лішня

Невеличке старовинне село, засноване близько 1514 року, розташоване на березі річки Бар, за 5 кілометрів на північний захід від міста Дрогобич, обабіч дороги Дрогобич-Самбір. Від Лішні до курортного Трускавця — 15 км, до Східниці — 27 км, до Львова — 82 км. Населення — 2367 осіб.

За однією з версій назва села походить від слова «лишнє». Село засноване на місці зруйнованого татарами містечка Бар, від якого залишилося декілька хат. Цю зруйновану частину містечка стали називати «лишнє». Ніби спочатку й село називалось Лишня, а вже згодом Лішня.

Перша збережена письмова згадка про Лішню належить до 1424 року і пов'язана з наданням польським королем магдебурзького права селу Нагуєвичі, землі якого межували з селом Лішня. У XVI столітті Лішня входила до «Меденицької держави» або зрозуміліше-староства. У 1785 році село ділилося на дві частини: власне Лішню з присілком Лішнянські Загороди та Монастир-Лішнянський. З 1939 року Лішня входила до Дрогобицької області, з 1959 року — приєднана до Львівської обл.

Перша школа згадується у документах ще XVIII століття. Зараз у селі діє Лішнянський НВК. У приміщенні школи знаходиться Музей історії учительства. Вхід сюди безкоштовний для усіх охочих. Якщо завітаєте, то вам ще й проведуть екскурсію, розкажуть про вчительські династії регіону. Тут зберігаються архівні документи, класні журнали та підручники від 1918, старі газети та фотоматеріали.

У селі Лішня починяється семикілометровий художньо-меморіальний комплекс "Дорога Івана Франка". Біля школи, на перехресті доріг, встановлено пам'ятний знак Франкові, виконаний у бронзі (скульптор Й. Садовський).

На території села є Михайлівська Церква. Перша збережена письмова згадка про церкву Архангела Михаїла належить до 1507 року. Існуюча мурована споруда збудована у 1819 р. на місці давнішої дерев’яної. Відновлювалася у 1867 р. У 1890 р. в церкві встановлений іконостас пензля Теофіля Копистинського. Не була зачиненою.

За три кілометри на північний захід від Лішні розташоване маленьке село Монастир Лішнянський, яке відоме пам'яткою дерев'яного сакрального мистецтва — церквою Святого Пророка Іллі 1698 року. Цікавим є іконостас церкви XVII-XVIII століть.