Оксана Йосипівна Грицей (1915-1988) — неперевершений портретист, митець унікального жанру — художнього випалювання на дереві. Вона однією з перших в Галичині використала нову унікальну техніку — техніку випалювання електрописаком на дереві. Використовуючи майже живописні нюанси малює портрети, фігурні композиції. Завершує чи обрамлює їх геометричним орнаментом. Поряд з випалюванням використовує також різьбу та інкрустацію бісером і латунними цвяшками.
Народилась Оксана 11 травня 1915 р. в м. Долина в родині судового урядника Йосипа Винника. Батько, людина освічена й інтелігентна, першим звернув увагу на великий потяг дочки до малювання, купував їй фарби й олівці, хоча мріяв бачити свою доньку лікарем. Навчаючись у Долинській початковій школі, а пізніше в гімназії, дівчина малювала портрети вчителів, товаришів, за що всі називали її "матейком" (Ян Матейко, відомий польський художник). У старших гімназійних класах стала активною учасницею організації українських націоналістів. Як активістка підпільного руху Оксана Винник була під політичним арештом в Золочівській тюрьмі (1936-1937). З 1938 р. живе у Львові, де потрапляє у вир мистецького та політичного життя міста.
Після тяжких воєнних років Оксана змушена повернутися в рідну Долину і прожити тут усе своє життя. Її творчість починається у 50-ті роки. З'являються у Львові на виставках дерев'яні шкатулки, оформлені технікою випалювання, з 1952 р. — серія портретів. Згодом, на одній з республіканських виставок декоративно-прикладного мистецтва прийшло велике визнання великого таланту. У липні 1970 р. О. Грицей стає членом Спілки художників України, а в грудні 1980 р. отримує почесне звання "Заслужений майстер народної творчості України". Роботи Оксани Грицей зберігаються в багатьох музеях України, Куби, Канади, США, Польщі, Індії і Німеччини.
На будинку, де жила і працювала Оксана Грицей, встановлена меморіальна дошка.