Пам'ятка природи місцевого значення, яка вважається основним витоком Дністра, розміщена на схилі гори Чентиївка на висоті 818 м над рівнем моря, між  селами Розлуч та Вовче. Джерело розташоване при Головному європейському вододілі. Загальна довжина Дністра — 1362 км, площа басейну — 72100 кв. км. Річка гірським потоком проходить через Передкарпаття, перетинає Подільську височину, протікає кордоном України та Молдови, переходить на територію останньої, і знову на українському боці стає судноплавною та впадає у Дністровський лиман.
До пам'ятки веде частково маркований маршрут зі села Розлуч.
Біля витоку є місце для відпочинку та інформаційний стенд.

Джерело протікає на схилі гори у лісі, неподалік від сільської дороги. Вода дуже приємна на смак, але вживати її слід обережно — може псувати зубну емаль. Детальних досліджень джерела не проводилось.

Гідрокарбонатні натрієво-кальцієві води типу «Нафтуся» слабої мінералізації.
Мають специфічний запах сірководню та нафтовий присмак.
«Нафтуся» використовується для ліквідації та запобігання утворення каменів та піску у нирках, жовчному міхурі; сприяє нормалізації обміну речовин, покращенню роботи шлунково-кишкового тракту, печінки, сечо- та жовчовивідних шляхів; підвищує імунітет; попереджає онкологічні захворювання тощо.
Воду рекомендується споживати відразу, оскільки вона дуже скоро втрачає свої властивості.
Джерело цього типу мінеральної води розміщене на схилі гори заказника "Розлуч", неподалік від баз відпочинку "Карпати" та "Карпати-Турка".
Інше джерело є на території комплексу «Джерела Карпат».

Гідрокарбонатні натрієві води типу «Содова» середньої мінералізації.
Застосовуються для лікування шлунка, кишківника та дванадцятипалої кишки, зокрема виразки шлунка, хронічних гастритів з підвищеною/нормальною кислотністю тощо.
Найефективніша температура води для пиття — 35-45 градусів.
Джерело "содової" мінеральної води розміщене біля ресторану "Ялинка", за 30 м від дороги Львів — Ужгород.

Костел св. Франциска Борджія є рідкісним взірцем дерев'яного храму в неоготичному стилі. Зведений протягом 1901-1902 рр. як каплиця німецьких колонистів, храм збережений у первісному вигляді, з автентичними елементами. Особливо цікавий інтер'єр — поліхромні стіни та стеля, дерев'яний вівтар ХVІІІ ст. з різьбою та позолотою (типовий для львівської або перемишської шкіл епохи бароко).
У 1917-1919 рр. та 1933 р. відбулася рестарація та перебудова храму. У 1935 р. встановлені нові дзвони.
Після Другої світової війни костел використовували як склад.
Від 1994 р. триває процес передання його римо-католицькому костелу. Сьогодні храм закритий.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці — пам'ятка дерев'яної архітектури кінця XIX ст. Храм збудований у 1876 р. майстром Гаврилою Романом з Багнуватого у стилі українського неорококо. Церква відновлена 1923 р. Зараз це діючий православний храм, де зберігаються мощі св. Пантелеймона і невідомого святого (IV ст.).
Поруч розміщена дерев'яна, двоярусна з широким піддашшям дзвіниця, яка покрита чотирисхилим дахом з кованим хрестом. Дзвонів чотири. Перші дзвони придбані у 1876 р. і підібрані по квітковому колу під струни скрипки (соль, ре, ля, мі). Під час Першої світової війни австрійські військові забрали перший та останній дзвони для потреб армії (замінені у 1926 р. за кошт громади). У роки Другої світової війни дзвони були сховані та збережені. Сьогодні розміщені на своїх місцях на дзвіниці.