Національний природний парк «Галицький» був утворений 9 серпня 2004 року. Його територія знаходиться в межах Галицького району Івано-Франківської області, на стику Опілля, Галицької улоговини та Передкарпаття. Територія парку має площу 14684,8 га, на якій знаходяться лісові ділянки, водно-болотні угіддя, лучно-степові райони та геологічні утворення, що сприяє збереженню унікального рослинного і тваринного світу.
Особливе місце у роботі «Галицького» посідає вивчення орнітофауни — завдяки Бурштинському водосховищу, р. Дністер, риборозплідним ставкам тут налічується 85 видів птахів.
У найцікавіші куточки парку ведуть еколого-пізнавальні стежки та туристичні маршрути. Тут також функціонує Центр реабілітації диких тварин та музей «Природа Землі Галицької».
Старостинський замок у Галичі — одна з найдавніших твердинь Галичини. Перші згадки про укріплену цитадель, попередницю замку, датуються 1114 роком. Як оборонний форпост замок галицького староства (звідси і назва) зведений у середині ХІV ст.
У 1490 р. Галицький замок штурмувала селянська армія під проводом Мухи. Один з найважчих нападів татар відбувся у 1621 р., коли замок був зруйнований. Під час Визвольної війни українського народу (1648–1654) фортецю намагалася взяти армія С. Височана, однак це вдалося зробити військам Б. Хмельницького влітку 1649 р.
Кам'яним і трикутним в основі замок став у ХVІІ ст. за правління галицького старости А. Потоцького. План реконструкції розробив італійський інженер Ф. Корразіні. Відомо, що тоді фортеця мала три кутові вежі і дві тераси. Продовженням власне замку було подвір'я, оточене мурами із ще двома вежами.
Черговий раз фортеця була зруйнована турецько-татарським військом у 1676 р. Хоча твердиня відновлювалася, через розбудову недалекого Станіславова вона потрохи втрачала оборонне значення і занепадала.
Сьогодні замок носить статус державного, а точніше належить Національному заповіднику «Давній Галич».
Храм св. Пантелеймона — це монументальна культова споруда зі зразками вишуканої білокам’яної різьби і численними малюнками та графіті на стінах, унікальний взірець галицької архітектурної школи княжої доби. Спорудження храму було закінчено 1194 р. Фундатором храму був Галицько-Волинський володар Роман Мстиславич, який на честь свого діда, київського князя Ізяслава, християнське ім’я якого Пантелеймон, збудував цю церкву. Впродовж столітть храм зазнавав декілька руйнувань та перебудов. Після реставрації 1998 року храм набув сучасного, наближеного до первісного, вигляду. Найціннішим і найбагатшим за формою і декором є західний портал, який нагадує портали в романській архітектурі Західної Європи. До комплексу входить також двоярусна вежа-дзвіниця з наметовим дахом. Дзвіницю збудували на початку ХVІІ ст. Нижній ярус служив в’їзною брамою, верхній — оборонною вежею та дзвіницею. Сьогодні храм є діючою греко-католицькою церквою.
Мурована церква Різдва Христового найвірогідніше була збудована у ХІV ст. У ХVІ ст. церкву згадано в історичних джерелах як головну культову споруду ремісничих об’єднань. Упродовж ХVІ–ХVІІІ ст. церкву кілька разів руйнували татари, але вже у другій половині ХVІІІ ст. її починають відбудовувати і вона набуває сучасного вигляду. Один із дзвонів для дзвіниці вилито 1785 р. Тоді ж зроблено дерев’яний різьблений позолочений одноярусний іконостас. Під час реставрації 1904–1906 рр. споруджено нову баню, відновлено інтер’єр. Після закінчення робіт церкву освятив 1906 р. митрополит Андрей Шептицький. У церкві 1960 року провели ще один ремонт, ґрунтовно оновлено внутрішній інтер’єр. Олійний живопис на євангельські сюжети виконали брати Михайло і Петро Щупаки. Церква є цінною пам’яткою архітектури пізнього середньовіччя і однією з найдавніших церков Галицького району.