Почаев

Місто духовного паломництва налічує майже 18 тисяч мешканців. Розташоване на півночі Тернопільщини, 20 км від районного центру — Кременця.

Назва міста найймовірніше походить від дохристиянського імені Почай. Легенда, однак, оповідає про тутешніх ченців, які осіли у печерах на схилі гори і назвали місцину так у пам'ять про річку Почайну, де почалося хрещення Русі.

Щодо легенд, то найсуттєвішою для історії міста є оповідь про те, як у 1240 р. Матір Божа у вогняному стовпі явилася на вершині гори. Ледь торкнувшись скелі, Богородиця залишила свій слід, з якого забило цілюще джерело, відоме й сьогодні.

Перші письмові згадки датуються 1450 р., коли Почаїв належав кременецькому війту. Згодом власниками стають Гостські. Саме предстваниця цього роду — Ганна — у 1597 р. започаткувала тут монастир, з чого й почався розвиток поселення як духовного центру. Потім власниками були Фірлеї, Вишневецькі, Радзивілли. Цікаво, що у XVI ст. Почаїв деякий час йменувався як Єрофеївка.

У XVII ст. тут працювала друкарня. Наприкінці ХІХ ст. майже половина населення були євреї.

Неподалік від Лаври розташовано Свято-Духівський монастир-скит (ХІІ, XVII, XX ст.), де зберігаються чотири чудотворні ікони та колодязь з цілющою водою. Дорогою до цього святого місця є церква Різдва Богородиці (1776-1780), при якій розташовано чернечий цвинтар з похованням преподобного Амфілохія.