Угнев

На відстані 18 км від Белза знаходиться цікаве містечко Угнів, що лежить над Солокією, усього за 2 км від польського кордону. Угнів налічує близько тисячі мешканців, є найменшим містом України.

Територія згадується у різних джерелах, починаючи від 1360 року. У 1462 році тодішній власник, плоцький хорунжий Зигмунт з Радзанова випросив у короля Казимира з Ягелона магдебурзьке право для Угнева разом із привілеєм на ярмарки і торги. У 1470 р. він заклав у містечку католицький костел, а через 4 роки — парафію.

XVII століття записане в історію Угнева як час лихоліть: у 1621 р. на місто напали татари, у 1624 р. міщани потерпали від епідемії, у 1632 р. усе живе і неживе знищила пожежа, у 1648 р. на відбудоване місто напали козаки Б. Хмельницького, у 1680 р. — чергова велика пожежа, у якій згорів костел і монастир. Будівництво нового мурованого костелу завершено у 1695 році.

Після першого поділу Польщі Угнів опинився під австрійською владою. На той час місто славилося своїми шевцями по цілій Галичині. У міжвоєнний період населення Угнева поволі збільшувалося, і половину мешканців становили поляки. Післявоєнний радянсько-польський кордон залишив Угнів з польського боку. У 1951 р. згідно з угодою про обмін територіями Угнів опинився у складі СРСР, а місцевих поляків переселили до околиць Устриків Долішних.

Найбільш цінною пам'яткою містечка є Успенський костел, збудований Войцехом Ленартовичем у 1695 році за проектом Яна Михайла Лінка. В радянські часи в ньому розмістили магазин і тепер костел поволі руйнується. На фасаді костела є велика таблиця з 1695 року з ім'ям будівничого. Багатий внутрішній декор був вивезений поляками у 1951 році і тепер зберігається у костелах Томашова Любельського, Динісків і Тарношиї.

На службах Божих в Угневі у 1866 р. бував відомий художник Артур Гротгер (похований на Личаківському кладовищі у Львові). Він приїжджав сюди зі своєю нареченою Вандою Моне з поближніх Диніск, де мешкали родичі Ванди, родина Сколімовських.

Фотогалерея
 Синагога (XVII в.)  Костел Успения Пресвятой Богородицы (1642-1695)