Базиліка Вознесіння Богородиці та св. Іоана Хрестителя
Головний храм Перемишльської архиєпархії. З 1375 по 1412 рік на цьому місці стояла дерев'яна церква Петра і Павла. У 1412 році замість дерев'яного храму був збудований кам'яний. Будівництво існуючого собору в готичному стилі почалося у 1495 році, але згодом він був зруйнований і відбудований аж у 1571 році. Через постійну загрозу нападів на територію сучасного Підкарпаття татарів та італійців, костел укріпили мурами та оснастили гарматами.
Старий єврейський цвинтар у Перемишлі був заснований у XVI ст. Більшу частину цвинтаря знищили нацисти під час Другої світової війни і єдиним архітектурним елементом, який залишився з тих часів є стара вхідна брама.
Будівля міського уряду була зведена в середині XVI століття. Сьогодні вона виконує ті ж самі адміністративно-політичні функції, які здійснювала протягом останніх чотирьох століть. Під будинком розташована мережа підземних ходів, яку у майбутньому планується відкрити для відвідування туристів.
Вежа заввишки 34 м була збудована у 1775-1777 роках за кошт фонду перемишльського греко-католицького єпископа Атанасія Шептицького. Вона мала слугувати дзвіницею для греко-католицької церкви, яку планували збудувати у Перемишлі в кінці XVIII ст. Після Першого поділу Польщі за підтримки імператриці Марії Терези Габсбург храм почали будувати, але одразу після її смерті будівельні роботи припинились. Згодом вежу обладнали годинниковим механізмом, а зведення храму більше не відновлювалось. Починаючи з 1996 року у Годинниковій вежі функціонує перемишльський музей люльок та дзвонів.
Будівля семінарії в неокласичному стилі була збудована за ініціативи єпископа Костянтина Чеховича у 1912 році. Під час Першої світової війни тут функціонував військовий госпіталь. Після депортації українців з території Польщі будівля була передана у державну власність з метою створення тут навчального закладу. У 1992 році частину будівлі повернули греко-католицькій громаді Перемишля, а в іншій частині містяться офісні приміщення. Біля споруди розміщені давня капличка та сад.
Церква та монастир біля неї були збудовані у 1935 році. Після Другої світової війни під час радянської окупації перемишльських земель, пароха церкви отця Романа Юстина було заслано у Сибір, а будівлю храму віддано для функціонування у ній міського архіву. Лише у 1996 році сакральну споруду було передано українській греко-католицькій громаді у Перемишлі для відновлення богослужінь.
Кафедральний собор Української греко-католицької церкви у Перемишлі збудований єзуїтами у 1626-1632 роках. Після скасування закону єзуїтів цісарем Йозефом, храм був занедбаний і з 1820 року використовувався як складське приміщення. У 1904 році в сакральній споруді відновили правлення богослужінь за римо-католицьким обрядом. З 1957 року у церкві проводилися також Служби Божі за східним обрядом, a в 1991 році собор віддали українській греко-католицькій громаді в обмін на церкву св. Терези, яка раніше виконувала функцію кафедрального собору.
«Пшемисль Ґлувни» — один з найбільших залізничних вокзалів Підкарпатського воєводства. Вокзал збудований у 1860 році і перебудований в необарокковому стилі у 1895 році. У період з 2010 по 2012 рік будівлю пам'ятки було повністю відреставровано. На ремонтні роботи польська влада виділила близько 25 млн. злотих. У XIX-XX ст. Перемишльський вокзал відігравав роль важливого транспортного пункту на залізничному шляху, який з'єднував між собою Краків та Львів.
За наказом короля Казимира Великого замок був збудований на Замковому пагорбі після 1340 року. У XVI ст. споруда суттєво змінила свій зовнішній вигляд внаслідок багатьох перебудов. Зараз навколо замку є рекреаційна зона — прогулянковий парк, а всередині функціонує театральна трупа Драматичного товариства ім. О. Фредра.
Адреса: м. Перемишль, al. 25 Polskiej Drużyny Strzeleckiej 1
Костел Марії Магдалини та Непорочної Діви Марії і францисканський монастир
Будівництво сакрального комплексу розпочалось у 1754 році, а завершилось у 1778. Перед головним входом у храм стоять три скульптури XVIII ст., які створив львівський скульптор Фабіан Фесінґер: Непорочного зачаття Богородиці, блаженного Яна Дунса Шкота і св. Ідзя. На верхній частині фасаду костелу зроблений напис латинською мовою: "Domine De Tuis Donis Oferimus Tibi", що в перекладі на українську означає: "Тобі Господи приносимо дари, які Ти нам дарував".
Костел св. Антонія Падевського та монастир францисканців-реформатів
У 1672 році на місці сучасного храму (1641) стояв дерев'яний костел з монастирем францисканців-реформатів. Інтер'єри костелу, незважаючи на війни, зберегли той вигляд, який мали на початку XVIII cт. Храм оздоблений фресками Станіслава Строїнського. Зі зовнішньої сторони навколокостельних мурів розміщений пам'ятник (XIX ст.) охоронця монастиря — Христина Шиковського, який 9 жовтня 1672 року зібрав мешканців Перемишля і здійснив нічний напад на татарський табір біля с. Комарніце.
Пізньоренесансний монастир XVII ст. і костел св. Терези є найвище розташованим сакральним комплексом у Перемишлі. На території монастиря розташовані просторі сад і город. Усі будівлі та ділянки комплексу огородженні старим високим муром.
Будівництво нової синагоги у 1905 році ініціював перемишльський єврейський громадський діяч Мойсей Шайнбах. Зведення єврейської святині за проектом Станіслава Маєрського було завершене у 1918 році. Під час Другої світової війни нацисти зробили у синагозі стайню для коней, завдяки чому будівля залишилась цілою. Починаючи з 1966 і до сьогодні в колишній синагозі функціонує міська бібліотека.
Найдавніші могили Нового єврейського цвинтаря у Перемишлі датують 1822 роком. Це найбільший єврейський цвинтар у Підкарпатському воєводстві. Після Другої світової війни на ньому були поховані ексгумовані рештки жертв Голокосту з Перемишля, Стальової Волі, Бірчі і Любачова. Також на цвинтарі створено 12 братських могил жертв гітлерівського терору.
Палац був збудований у 1900 році і виконував функції резиденції греко-католицького єпископа у Перемишлі. Після Другої світової війни єпископа арештували, а палац передали у державне володіння Польщі. У 1969-1977 рр. будівлю було ґрунтовно перебудовано і тепер тут розташоване одне з відділень музею Перемишльської землі.
Палац було збудовано у 1887 році за наказом князя Гіроніма Адама Любомирського за проектом Максиміліана Нітша. Впродовж XVIII ст. район Баконьчице у якому розташований палац, виконував функції літньої резиденції перемишльського старости. Під час Другої світової війни палац почергово був захоплений спочатку радянськими, а потім — німецькими військами. Останнім формальним власником палацу був Єжи Ігнацій Любомирський. Сьогодні в будівлі функціонує філія Національної Східноєвропейської вищої школи у Перемишлі.
Перед Другою світовою війною церква була греко-католицькою. Сакральний комплекс складається з мурованої церкви (1880), мурованої дзвіниці (1880) і будинку братства св. Миколая (XIX-XX ст.). 17 грудня 2009 року храм був переданий православній общині Перемишля.
Трикупольний храм був збудований у 1887 році на місці старої дерев'яної церкви. Після Другої світової війни будівля зазнала значних пошкоджень, але під час реставраційних робіт 1982-1984 років її було відновлено. Біля церкви стоїть дзвіниця на якій висять давні дзвони вилиті у ІІ половині XVIII ст.
Синагога будувалась з 1890 по 1892 рік за ініцітиви членів товариства Ізраільської Засянської Святині. Від початку свого заснування до періоду Другої світової війни синагога була одним з найбільших релігійних центрів єврейського населення Засяння. У 2005 році будівлю було передано у приватну власність, але до сьогодні вона у дуже занедбаному стані.
Татарським у Перемишлі називають пагорб, який розташований на південній окраїні міста у районі, який носить назву Знесіння. Висота Татарського пагорба становить 352 м над рівнем моря. Згідно з легендою, його у IX ст. насипали татари для того, щоб поховати на ньому свого хана, який загинув у бою. Впродовж століть Татарський пагорб відігравав роль важливого пункту спостереження в оборонній системі Перемишльщини. Сьогодні пагорб ще називають вершиною Пшемислава, легендарного засновника міста Перемишль.
Український "Народний дім" побудований у 1904 р. акціонерним товариством "Народний дім" у Перемишлі. У 1904-1939 та 1945-1947 роках в "Народному домі" функціонували українські культурні, економічні, політичні організації і товариства, а також театр, кіно, ресторан і магазини. У 1946 році розпочалась депортація українців з Польщі на територію СРСР, а 20 листопада 1948 повітовий суд постановив про передачу будинку у державне володіння Польщі. 21 березня 2011 року "Народний дім" у Перемишлі було передано у користування Об'єднанню українців Польщі, після понад 60-ти літньої боротьби за повернення його українській громаді.
Побудова укріплень навколо Перемишля розпочалась у 1854 році і тривала аж до початку Першої світової війни. Фортеця Перемишль була третьою за величиною у Європі, після Антверпена і Вердена. Але на відміну від них, вона зазнала аж три облоги, а також найдовшу блокаду у відриві від свого фронту (173 дні). Одна з оборонних споруд фортеці розташована у самому місті Перемишль, в районі Знесіння біля Татарського пагорбу. Решта фортпостів розташовані кільцем навколо Перемишля: близько 40 — на території Польщі, а 6 — в Україні. З 2009 року біля фортифікаційних споруд, що розташовані поблизу українського села Поповичі, проводять фестиваль мистецтв «Fort.Missia».
Адреса: м. Перемишль, стежка в районі Знесіння (Ścieżka na Zniesieniu)