Жегра (словац. Žehra) — селище в східнословацькому окрузі Спішська Нова Весь. Популяція населеного пункту складає близько 2200 осіб. Село відоме тим, що тут знаходяться одразу дві пам'ятки віднесені до світової спадщини ЮНЕСКО: Спішський замок (XII ст.) і Костел Святого Духа (XIII ст.).
Перша письмова згадка про Жегру датується 1245 роком, коли Спішською владою графу Йогану Жегрі було надано дозвіл на будівництво церкви в околицях теперішньої території села. Найстаріші розписи храму Святого Духа, вісім хрестів, зроблені ще на початку XIII столітті. В кінці XIII століття відбувся другий етап розпису інтер'єрів, в результаті якого з'явилося зображення Голгофи. Наступні етапи внутрішнього оздоблення храму датуються початком XIV та серединою XV століть.
Спішський замок є унікальним прикладом середньовічного королівського замку. Перша письмова згадка про фортецю датується 1120 роком. Архітектурний ансамбль Спішського замку можна поділити на три характерні частини: верхній замок, середнє і нижнє подвір`я. У першій половині XII століття замок являв собою укріплену фортецю, де центральним об`єктом була кругла вежа верхнього подвір`я. Спішський замок був одним з небагатьох у Східній Європі, що змогли вистояти під час руйнівних нападів татаро-монголів, які відбулися в 1241 році.
Після смерті короля Сигізмунда Люксембурга в 1437 році, його дочка королева Єлизавета Люксембурзька, намагалася захистити інтереси свого сина Ладіслава і попросила у шляхтича Яна Іскри з Брандеса допомоги у вигляді військової підтримки. Як тільки військам вдалося захопити території історичного регіону Спіш, їх увагу привернув добре укріплений Спішський замок. Однак усі спроби взяти його штурмом завершувалися поразкою. Перемогу вдалося здобути лише завдяки зраді капітана, що був серед захисників замку.
В XV столітті новим власником замку стає палатін (прем`єр-міністр) Штефан Запольський. Його першим наміром було переробити замок на більш комфортне помешкання і він розпочав його реконструкцію. За стінами фортеці він побудував палац, залу лицаря і каплицю святої Єлизавети. З кінця XV століття Спішський замок був предметом суперечок й боротьби між дворянством і в середині XVI століття став власністю шляхетної родини Турзо. Після закінчення роду по чоловічій лінії, замок був подарований королівським указом родині Чаковцов, які провели останні реконструкції у верхньому замку.
У середині XVII століття через соціальні зміни у суспільстві та зникнення гострої необхідності у оборонних функціях замку, а також через зростання витрат на його утримання, власники були змушені переїхати в більш зручніші садиби і фортеця почала занепадати. У 1780 році замковий комплекс був знищений пожежами і опинився у руїнах. У 1970 році почалися роботи по технічному відновленню збережених стін та приміщень.
Сьогодні у Спішському оборонному комплексі функціонує музей, який розповідає відвідувачам про історію фортеці, середньовічної зброї і феодального устрою. В замку "минуле оживає" у вигляді історичних ігор, музики, співу під вогнем факелів, лицарських турнірів. Відвідувачі замку мають унікальну можливість побачити як мужні лицарі б`ються за руку прекрасної красуні і як прості люди займаються давно забутими ремеслами.
Хочете замовити розміщення свого об'єкту?
Заповніть форму зворотнього зв'язку — і ми з вами зв'яжемося.
© 2005-2025 karpaty.info
Передрук інформації можливий лише з дозволу адміністрації сайту.