Пейзаж Ігоря Колісника – це привітний, але не життєрадісний, ясний, хоч не яскравий, світлий, проте не сяючий, далекий від туристичного прикрашання чи від гнітючої похмурості занедбаних закапелків, образ міста. У серії міських картин Ігор все ж залишається більше архітектором, конструюючи образ з елементів, важливих для композиції. Проте дегуманізований Львів Колісника – реальний і прочутий. В його живописі Львів – трохи романтичне місто, не надто кольорове. Середовище, що створене для людини, яка на нього, хоч як це прикро, але часто не зважає.