Бучач

Бучач (нім. Butschatsch, пол. Buczacz) — центр Бучацького району. Місто розташоване за 72 км на південний захід від обласного центру, на обох берегах Стрипи. Населення — 12,5 тисяч осіб. Площа — 9,98 кв. км. Місто розташоване на перехресті шосейних доріг, що ведуть на Дарахів, Монастирськ, Чортків, Золотий Потік, Коропець, Золотники і Товсте. Залізнична станція Бучач — кінцева станція лінії Бучач — Чортків.

Назву міста пов'язують зі словами "буча" (швидкоплинна вода), "бучина" (кажуть, колись тут росло чимало буків), "буч" (сміливець) і навіть з англійським "butcher" (різник).

Перші згадки про Бучач датуються 1397 р. (зустрічаються й інші дати: 1260, 1392 рр.). Розкопки засвідчують існування на прилеглій горі ще трипільських поселень. З 1434 р. тутешні землі належали до Руського воєводства, а до кінця XVI ст. власниками Бучача були Бучацькі. Магдебурське право місто отримало у 1515 р. З кінця ХVI ст. тут правили Гольські. Ще до середини ХVI ст. Бучач зазнавав нападів козаків та татарів. Протягом 11-ти років (1672-1683) у місті були турки, у цей час воно суттєво занепадає. Відродженню й розвитку, зокрема архітекрутній розбудові (пам'ятки, які збережені донині), Бучача найбільш посприяли магнати Потоцькі, які панували зі ХVII ст.

З 1772 р. місто належить Австрійській імперії. Росія владарює тут протягом 1810–1815 рр., після чого Бучач знову стає містом Австрійської імперії (з 1867 р. — Австро–Угорська). Є відомості, що у 1864 р. більшість тутешнього населення були євреями, інші — українці та поляки.

У 1914-1917 рр. у місті були російські війська, а наприкінці наступного року Бучач приєднано до Західноукраїнської Народної Республіки. Польським містом він був протягом 1920-1939 рр., після чого до 1941 р., а потім у 1944–1991 рр., був у складі УРСР. У період 1941-1944 рр. німецькі війська суттєво скоротили населення міста, зокрема євреїв, — частину було винищено, частину вивезено на роботу у Німеччину.

Славу Бучачу створює не лише його багата історія, неповторний ландшафт і пам'ятки архітектури, але й видатні уродженці міста. Тут народилися: російський видавець і книгопродавець Йосиф Кнебель (1854-1926), громадський і просвітній діяч Михайло Галущинський (1878-1931), церковний діяч і богослов о. Теодозій Галущинський (1880-1952), польський живописець Міхал Віктор Чепіта (1884-1941), єврейський письменник Шмуель Йосеф Агнон (1888-1970), діяч польського і міжнародного робітничого руху, публіцист Остап Длускі (А. Лянгер, 1892-1964), письменник, літературний критик і журналіст Михайло Островерха (1897-1979), громадський діяч, ветеринар Євген Барановський (1914-1985), діяч ОУН-УПА, сотник Ярослав Косарчин (Байрак, Козак, 1920-1951).

 Важлива інформація:

Фотогалерея
 Бучацький замок (XIV ст.)  Бучацький замок (XIV ст.)  Бучацький замок (XIV ст.)  Залишки укріплень Бучацького замку (XIV ст.)  Бучацький замок (XIV ст.)  Бучацький замок (XIV ст.)  Ратуша (1751)  Ратуша (1751)  Залишки старовинних пам'ятників  Монастир отців Василіян (1712)  Монастир отців Василіян (1712), церква Воздвиження Чесного Хреста  Інтер'єр церкви Воздвиження Чесного Хреста  Інтер'єр церкви Воздвиження Чесного Хреста  Міська забудова (XIX ст.)  Міська забудова (XIX ст.)
Варто відвідати