Борщів

Борщів — місто, районний центр Тернопільської області. Розташоване на південному сході області, на лівому березі річки Нічлава (притоки Дністра). Населення — близько 11 тисяч осіб. Перша письмова згадка датується 1456 роком (як власність шляхтичів Дудинських).

Назва, можливо, походить від слова "борщівник" — високої трав'янистої рослини родини зонтичних, молоде листя і стебла якої викристовуються як приправу до їжі (зелених борщів, салатів, юшок, щів). Наприкінці XV ст. почалися турецькі напади на Поділля, водночас почастішали набіги татар Кримського ханства. Легенда пов'язує назву міста з тим, що мешканці містечка ніби-то втопили татарина в казані з борщем. Завдяки цій історії у місті щороку проводиться фестиваль "Борщ'їв".

Колись на території сучасного районного центру існували давньоруські добре укріплені оборонні городища. З 1199 р. поселення належало Галицько-Волинському князівству. Після XIV ст. — литовським та польським господарям. У 1629 р. Борщів одержав магдебурзьке право на самоврядування. Тут часто проводилися ярмарки. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. містом володіли магнати Дидинські, потім — Константин Злотніцький, протягом 1672-1683 рр. — турки. На початку XVII ст. споруджувався замок, згодом перебудований на палац, від якого сьогодні залишилися підвали та система підземних переходів.

Місто перебувало під владою Польщі до її поділу, у 1772 р. відійшло до Австрії. У 1809-1815 рр. Борщів належав Росії, після чого був повернений Габсбургам, став центром повіту.

Від 1892 р. тут діє тютюнно-ферментаційна фабрика. Працювали гуральня, цегельня, папірня. У 1892 р. проведено залізницю. Під час Визвольних змагань у Борщеві зупинявся штаб Армії УНР під проводом Симона Петлюри. На початку липня 1919 р. сюди переїхав уряд ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем. Від 27 липня до 15 вересня 1920 р. у  Борщеві перебували війська Червоної армії.

У 1896-1901 рр. у місті бував М. Грушевський, який брав участь у відкритті Народного дому, деякий час працював адвокат І. Калиновський, від 1914 р. жила співачка Л. Петровичева.

Варто відвідати:
  • Костел (1763, реставрований — 1930)
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1886)
  • Народний дім (1908, тепер — краєзнавчий музей)

 Важлива інформація: