Карпатський біосферний заповідник

Карпатський заповідник сформований у 1968 році на площі 12,6 тисяч га, тоді він мав статус державного. З 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, а наступного року став Карпатським біосферним заповідником загальною площею 53630 га. До його складу входять шість вiдокремлених заповідних масивiв: Чорногірський, Свидовецький, Марамороський, Кузійський, Угольсько-Широколужанський та "Долина нарцисів". Сюди також включені ботанічні заказники державного значення "Чорна гора" і "Юлівська гора". Територiя заповідника представляє ландшафтну структуру та бiогеографiчні особливості Схiдних Карпат.


Заповiдник розташований на висотах 180-2060 м над рівнем моря (найвища точка — гора Говерла, 2061 м) і в межах трьох районів Українських Карпат (захiдний, центральний, схiдний). З цим тісно пов'язані різні кліматичні умови цієї території — від помірно теплого до холодного: середні червневі температури коливаються від +11 до +19°C, січневі — від -1,7 до -8,5°C; кількість річних опадів різняться від 650 до 1500 мм.

Кузій-Трибушанський заповідний масив розташований на півдні Свидовецького хребта (350-1409 м) в лісовій зоні на площі 4925 га. Найвищою вершиною є гора Лисина (1409 м). На півдні зустрічаються юрські мармуроподібні вапняки, які утворюють численні скельні виходи. Цей район вирізняється як кліматом, так і рослинністю. Під впливом теплого повітря з Мармароської долини тут утворилися умови для поширення теплолюбних рослин на високогір'ї. Так, дуб черешчатий (звичайний) та дуб скельний ростуть на висоті 1090 м (їхнє найвище місцезростання в Україні). Особливої уваги заслуговують такі рослини як тис ягідний, що збереглися на вапнякових скелях під захистом яворово-букових лісів. Букові ліси займають тут значну площу. Інколи можна зустріти також смеречники. Фауна — типова для лісів Українських Карпат. Земноводні представлені саламандрою плямистою, тритоном карпатським, жабою трав'яною та кумкою гірською. З хижих ссавців часто зустрічаються лисиця і куниця лісова, іноді — ведмідь, рись, кіт лісовий та борсук. Печери та покинуті штольні стали сховищами для 8-ми видів кажанів, з яких чотири рідкісні — нічниця довговуха, широковух звичайний та великий і малий підковоноси.

Чорногірський заповідний масив розташований на південному схилі Чорногірського хребта (700-2061 м). Його площа — 16375 га. Саме тут розміщена найвища вершина Українських Карпат — гора Говерла (2061 м). Головний хребет Чорногори утворений флiшовими породами. Рельєф високогiр'я має слiди давнього зледенiння. Клiмат Чорногiрського масиву помiрно континентальний. Зі збiльшенням висоти температура повiтря знижується, а кiлькiсть опадiв зростає. Середня температура сiчня становить -6,8°С, липня — +15,7°С, середньорiчна — +5,4°С. Рiчна кількість опадiв — 1001 мм. На територiї масиву беруть початок витоки рiчки Бiла Тиса. Флора тут різноманітна, переважають ліси. Мішані та листяно-хвойні лісостани ростуть до висоти 1200 м, вище — смеречники. У субальпiйському поясі типовим є криволісся, де великі площi займають трав'янистi ділянки. Фауна хребетних вирізняється тайговими та альпійськими видами. У високогiр'ї (бiля 1800 м висоти), трапляється снiгова полiвка та альпiйська тинiвка, занесенi до Червоної книги України. Характерними мешканцями хвойних та мішаних лісів є трипалий дятел, жовтоголовий корольок, бiловолий дрiзд, глухар, рись, ведмідь тощо.

Maрмароський заповідний масив розмiщений на пiвнiчному схилi Рахiвських гiр (750-1940 м) на територоії площею 8990 га. Основною є гора Пiп Iван Марамороський (1940 м). Масив утворений твердими кристалiчними породами, що обумовлює специфiчнi риси рельєфу, грунтового покриву та рослинностi. Рельєфу Марморощини властивi глибокi мiжгiрнi долини, численнi скелястi гребенi та вершини. У межах масиву розміщені басейни потокiв Бiлий i Квасний, якi є, вiдповiдно, притоками Тиси i Бiлої Тиси. Басейн Квасного вирiзняється прохолодним клiматом. Басейну потоку Бiлого властивий тепліший клiмат. Середня температура сiчня тут становить -4°С, липня — +18,5°С, середньорiчна — +7,9°С. Середньорiчна сума опадiв — 1087 мм. У високогiр'ї клiмат холодний. Мармароський масив характеризується своєрiдним рослинним покривом. Це зумовлено його геологiчною будовою. На нижчих рiвнях поширенi мiшанi листяно-хвойнi та листянi лiси. Буковi пралiси трапляються на пiвденних схилах та на багатих кальцiєм грунтах. Найбiльшi площi займають мiшанi ліси. У холодному клiматi на верхнiй межi лiсу (на висотi 1600-1700 м) поширенi чистi смеречники. Вище розташованi субальпiйськi та альпiйськi луки з фрагментами криволiсся. Фауна Мармарощини подібна до фауни Чорногори, але має свої особливості. Завдяки бiльш скелястому ландшафту тут краще представленi мешканцi кам'янистих розсипiв — снiгова полiвка та альпiйська тинiвка. Лише у межах цього масиву мешкає сокiл-сапсан, який надає перевагу скелям.

Свидовецький заповідний масив займає площу 6580 га (600-1883 м). Гори Свидовця, як і більша частина Українських Карпат, мають флішеподібну будову. На головному хребті добре збереглися сліди льодовика. Клімат Свидовця вологий, прохолодний і помірно холодний. Середня температура сiчня — -3,4°С, липня — +18,4°С, середньорiчна — +8°С. Рiчна кількість опадiв — 930 мм. Клiмат високогiр'я холодний. Грунтово-кліматичні умови південної частини схилу оптимальні для бука — лісостани з цим деревом піднімаються до висоти 1380 м, що є найвищою межею в Українських Карпатах. На скельних ділянках поширені також буково-яворові та буково-ясенево-яворові ліси. У трав'яному покриві лісів трапляються листовик сколопендровий, лунарія оживаюча, чемерник червонуватий, аспленій зелений. На північних схилах росте ялиця, а біля верхньої межі лісу — смерека. Над лісовим поясом поширене криволісся з душекії зеленої та ялівцю сибірського. Особливо цікавим з флористичної точки зору є високогір'я Свидовця в районі вершин Малої Близниці (1778 м) та Великої Близниці (1883 м): тут ростуть такі рідкісні аркто-альпійські види, як бартсія альпійська, дріада восьмипелюсткова, діфазіаструм альпійський, ситник каштановий, ллойдія пізня, айстра альпійська, родіола рожева, верба списоподібна. В Українських Карпатах лише на території цього масиву зростають крупка аїзоподібна, очанка зальцбурзька, ломикамінь переломниковий та інші. Рідкісними є також білотка альпійська, орлики чорніючі, сверція альпійська тощо.

Угольсько-Широколужанський заповідний масив розмiщений на пiвденних схилах полонини Красної i її потужного вiдрога полонини Менчiл в межах висот 400-1280 м. Загальна площа заповiдної територiї складає 15580 га. Геологічний фундамент масиву сформований потужними шарами флішу. Для Угольської ділянки масиву характерна наявність великих блоків вапняку з добре розвинутими карстовими утвореннями . Висота окремих вапнякових скель, сягає сімдесяти метрів. Тут налічується понад тридцять печер, в тому числі найбільша печера Карпат — "Дружба" із загальною довжиною ходів близько 1 км. В печері "Молочний Камінь" знайдена пізньопалеолітична стоянка стародавньої людини. Найвищі вершини заповідного масиву — Угольська Плеша (1108 м), Поганська Кічера (1092 м), Видножанська Кічера (1072 м). Масив знаходиться в зоні букових лісів, що утворять верхню межу лісу на висоті 1200-1300 м. Клімат району теплий, помірний і вологий у передгір'ї, прохолодний і дуже вологий в високогір'ї. Потужний хребет захищає масив від північних вітрів — переважають вітри західних і південно-західних напрямків. Середньомісячна температура січня становить −4,5 градусів, липня — +17,2 градусів, середньорічна — +7,1 градусів. Середньорічна кількість опадів становить 1390  мм. Флора масиву нараховує понад 700 видів. Найбільше флористичне багатство властиве вапняковим виходам, де зростають ялівець козацький (єдине місце зростання в Карпатах), дуб скельний, жостір проносний, липа широколиста, тис ягідний (близько 1,5 тис. екземплярів), а також більше десяти рідкісних трав'янистих видів, зокрема — арум альпійський, булатка червона, вужачка звичайна, в'язіль стрункий, дзвоники карпатські, еритроній собачий зуб, коральковець тричінадрізаний, кортуза Маттіолі, півники несправжньо-смикавцеві, борідник Прейса, ломикамінь волотистий, очиток іспанський. Фауна букових пралісів масиву дуже своєрідна. Тут зустрічаються як суто "тайгові" види — рись, сова довгохвоста, чорний дятел, снігур, так і види, характерні для широколистяних лісів. 3 рідкісних, занесених до Червоної книги України тварин, відмічені: кутора мала, горностай, видра, пугач, чорний лелека, полоз лісовий, тритон карпатський тощо. Дуже різноманітна фауна рукокрилих, більшість з яких пов'язана з карстовими печерами. Загалом їх нараховується 20 видів, з яких 8 відносяться до рідкісних. Зимою скупчення рукокрилих в підземних сховищах налічують близько півтори тисячі особин, основну частину яких складають нічниці велика і гостровуха. Тільки в печері «Дружба» зимує понад 1000 кажанів, які належать до 14 видів. Лише на території цього масиву в Закарпатті знайдено рідкісні, занесені до Червоної книги України види молюсків: гранарію зернову, серуліну зубчасту, хондрину вівсяну. У річках водяться форель, харіус, мересниця річкова, а також мінога угорська, що належить не до справжніх риб, а до класу круглоротих.

"Долина нарцисів" — заповідний масив, що розташовується на висоті 180–200 м в урочищі Кіреші, за 4 км від м. Хуст Закарпатської області. Площа 256,5 га. Це унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється найбільший (загальна площа — 85 га) у Середній Європі осередок нарцису вузьколистого. Цей середньоєвропейський високогірний вид поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100–2060 м. Популяція в цьому рівнинному локалітеті збереглася з післяльодовикового періоду і має реліктовий характер. У 1980 р. нарцис вузьколистий занесено до Червоної книги України. Рослинність масиву на 90 % представлена різнотравними та злаково-різнотравними угрупованнями серед яких переважають костриця червона, щучник пучковий, лисохвіст лучний, бромус м'який. У місцях з підвищеною зволоженістю поширені види осок. Загалом у "Долині нарцисів" представлено 498 видів різних рослин, зокрема 15 видів квітів, які занесені до Червоної книги України, 16 видів орхідей. За своїм фауністичним складом "Долина нарцисів" різко відрізняється від інших заповідних ділянок Карпатського біосферного заповідника. Тут представлені тварини заплавних лук Закарпатської рівнини. Фауна ссавців представлена звичайною полівкою, польовою мишою, мишою маленькою, ондатрою, зайцем-русаком та іншими видами, не властивими для гірських масивів заповідника. Всього в Долині нарцисів нараховується 104 види птахів. Серед них переважають лучні трав'янки, звичайні вівсянки та сірі кропив'янки. У більш зволожених місцях звичайними є деркачі та лучні очеретянки. У чагарниках вздовж р. Хустець трапляється фазан. Дуже рідко тут можна зустріти i ремеза.

Чорна гора — ботанічний заказник. Розташований у Виноградівському районі Закарпатської області, між м. Виноградовом і с. Мала Копаня. Площа 823 га. У межах заказника розташована однойменна гора, вулканічний останець — Чорна Гора (565 м). Гора належить до так званих острівних гір, тобто вона не є частиною жодного гірського хребта чи масиву (деякі джерела відносять гору до Вигорлат-Гутинського вулканічного пасма). З трьох боків Чорна Гора оточена рівниною (Закарпатська низовина), і лише її північні схили переходять у пологе горбкувате підвищення, яке простягаються на північний схід до масиву Тупий. Уздовж східних схилів гори протікає р. Тиса, яка в декількох місцях утворила високі скелясті урвища. Геологічну основу утворюють андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню у вигляді стрімчакових скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземні грунти різної потужності. У флористичному відношенні особливо цікаві осередки степових, скельних та середземноморських фітоценозів на крутих південних схилах. Тут ростуть рідкісні для Українських Карпат види — вишня степова, жостір проносний, клокичка периста, зіновать австрійська, ковила найкрасивіша, гадюча цибулька гроноподібна, кукурудзка чубата, костриця борозниста, перлівка трансільванська, півники угорські та інші. Загалом на території заказника зростає близько 400 видів вищих рослин. Для фауни Чорної Гори характерна наявність специфічних теплолюбних видів, зокрема безхребетних. У 1997 р. увійшов до складу Карпатського біосферного заповідника.

Юлівська гора — найменший за площею масив Карпатського заповідника, розташований в долині р. Тиса на південно-західних відрогах Гутинського масиву (частина Вигорлат-Гутинського хребта) і обмежений на сході державним кордоном з Румунією. Заказник має площу 176 га. Розміщення у місцевості з найтеплішим кліматом в Українських Карпатах віграло значну роль у формуванні рослинного покриву. Широко поширені діброви зі скельного дуба, дубово-букові ліси, дуба Далешампа. Також зростають унікальні для України масиви липи сріблястої. Заказник є єдиним в Україні природним місцем зростання дуба бургундського. У трав'яному покриві переважають лісостепові види. У 1997 р. він увійшов до складу Карпатського біосферного заповідника.


Карпатський бiосферний заповiдник — це науково-дослiдна установа мiжнародного значення, яка створена для збереження природних екосистем у Карпатському регiонi. Важливе місце у розвитку заповідника займає екологiчна освiта та виховання. Тут проводяться науковi конференцiї, семiнари, симпозiуми тощо.


У центральнiй садибi в місті Рахові функціонує Gebirge Ökologie Museum також видається Всеукраїнський екологiчний науково-популярний журнал "Зеленi Карпати". Колектив заповідника виступив одним з організаторів веломарафону "Стежками опришків", який у 2014 році стартував у День Незалежності України.

Також при заповіднику в Трибушанському природоохоронному науково-дослідному відділенні діє демонстраційне форелеве господарство.

Офіс заповідника:
Закарпатська область
Рахівський район
м. Рахів
вул. Красне Плесо, 77

Тел.: +38 (03132) 2-21-93
+38 (03132) 2-26-32
+38 (03132) 2-26-59

Час роботи: 9:00-18:00, СБ і НД — вихідні

E-mail: cbr-rakhiv@ukr.net
cbr.nature.org.ua
GPS:
48.021186  24.210252  convert to dd°mm'ss"
 

Einer der Hauptprinzipien des Katalogs Karpaty.info besteht darin, das die ganze Information über Erholung in den Karpaten von unseren Mitarbeitern regelmäßig überprüft wird.
Notwendige Korrekturen werden in die Internetseite im Laufe von 1 bis 2 Arbeitstagen eingetragen.

Wir sind dankbar, dass Sie Ihre Rücksicht auf Ungenauigkeit der Information genommen haben. Für genauere Bearbeitung Ihres Schreibens geben Sie bitte an, welche Information war falsch:

 
 
 
 

Bitte präziser beschreiben *

Email   

Vielen Dank für Ihre Hilfe!