Одна з найміцніших твердинь Франківщини і в свій час одна з найстійкіших фортець України — Пнівський замок — споруджена у другій половині XVI ст. феодалами Куропатвами. Виконував роль важливого форт-посту в період польсько-турецьких війн XVIІ ст.

В плані твердиня нагадувала неправильний п'ятикутник. Товщина кам'яних стін з цегловими завершеннями подекуди сягала 1,8 м. По кутах фортеці були розміщені п'ять сторожових веж з бійницями: в'їзна та кутові (кругла, півкругла, шестигранні). Вежі розташовані так, що частково виходять за лінію муру, — це давало більший оглядовий кут для оборонців фортеці. З боку в'їзної брами викопаний рів, що наповнювався водою; у природньому ярі з іншого боку протікав струмок.

Перші пошкодження фортеця отримала у 1621 р., коли загін опришків на чолі з Гринею Кардашем захопив замок. З того часу повстанці іноді тут осідали. Наступним суттєвим завоюванням (а заразом і руйнуванням) фортеці став період національно-визвольної війни 1648-1654 рр., зокрема коли восени 1648 р. пнівські мури були взяті 15-тисячним військом повстанців під проводом Семена Височана. Через рік, як тільки фортечні стіни були укріплені, козаки знову здобули замок. Невдалою, однак, виявилася спроба захопити твердиню турками у 1676 р., хоча мури вороги сильно пошкодили.

У XVIII ст. замок перейшов у власність Австрійської держави, його почали здавати в оренду і він поступово почав занепадати. Попри все Пнівський замок досі залишається цікавою фортифікаційною пам'яткою.

Слід згадати, що під Пнівським замком існувала ціла система підземних ходів. Кажуть, один з них вів до вежі, що тепер розміщена на території парку у Надвірній. Менш вірогідна версія про те, що інший хід вів до Манявського скиту, що за 30 км від замку.

Хоча ці ходи не збережені, однак закинуті підземні приміщення Пнівської фортеці існують дотепер.