Українською - КАРПАТИ.INFO - відпочинок в Карпатах і не тільки По-русски - КАРПАТЫ.INFO - отдых в Карпатах и не только English - KARPATY.INFO - Traveling in the Carpathians and around Deutsche - KARPATY.INFO - Reisen in den Karpaten und Umgebung  
КАРПАТИ.INFO - відпочинок в Карпатах і не тільки - головна сторінка
 
КАРПАТИ.INFO/Західна Україна/Львівська область/Жовківський район/Куликів:
• Зверніть увагу !


• У блозі про регіон
Музеї Івана Франка… і кіт Мурлика
А чи знаєте ви, друзі, що у світі існує 5 музеїв українського поета, письменника, громадсько-політич[....]
Мандруємо в Карпати!
УВАГА – НОВИЙ ФОТОКОНКУРС від Karpaty.info та Karpaty Travel! Ми запрошуємо вас, друзі, згадат[....]
Вітаємо переможців фотоконкурсу “ПІСЛЯСМАК ЗИМОВИХ МАНДРІВ”!
Отже, головний подарунок за І місце – вік-енд для 2 осіб (проживання та прокат лиж) від котеджу «Vid[....]
30 МУЗЕЇВ, ПРИСВЯЧЕНИХ УПА
До Дня Незалежності ми підготували підбірку музеїв та меморіальних місць на Західній Україні, пов’яз[....]
Експрес-тур пам’ятками Львівщини
Цієї весни представникам Карпати.інфо випала нагода побувати разом з професійними екскурсоводами у м[....]

 

Куликів

Село Куликів відоме на початку XIV століття, і початково воно називалося Бощ. Це було гніздо родини Куликівських. У 1398 році Миколай з Куликова заклав тут католицьку парафію.
У XV столітті Куликів був вже містом.
У 1431 році король Владислав Ягайло надав місто Янові з Конєцполя, у другій половині XV століття містечко належало Куликівським, потім Гербуртам і Журавінським. Тоді місто було вже оточене валами з частоколом і вежами, існував і дерев'яний замок.
11 липня 1657 року Стефан Чарнецький у війні з військом семигородського князя Д'єрдя II Ракоці після звитяжної битви під Магеровим розбив у затяжній сутичці під Куликовим частину його тилових загонів.
У II половині XVII століття Куликів опиняється у руках Собеських і був приєднаний до Жовківського маєтку. Король Ян ІІІ Собеський поселяв тут турецьких і татарських полонених. Вони займалися виробництвом бурок і коців, якими славилося місто у XVII і XVIII ст.ст. Традиційним заняттям їх нащадків було шевство і садівництво. Відомим місцевим продуктом був славний у XVIII ст. куликівський мед.
У І половині XVIII ст. місто разом із Жовківським маєтком перейшло до Радзивілів. Після поділу Польщі, виставлений на продаж Куликівський маєток купили Батовські. За автрійських часів і у міжвоєнний період Куликів був містечком у Жовківському повіті.

Містечко частково зберегло свій давній урбаністичний уклад з прямокутним ринком, перерізаним жвавою трасою зі Львова до Жовкви. Недалеко від ринку стоїть чи не найцінніша пам'ятка Куликова — готичний костел Св. Миколая, один із найстаріших в околицях Львова. Цей костел Святого Миколая є найцікавішою зараз спорудою міста. Його було збудовано на місці старого дерев'яного храму, з яким і пов'язана перша згадка про місто. Колись споруда виглядала більш привабливо завдяки живому кольору цегли, схованому зараз під нецікавою штукатуркою. Це є пізня готика, дуже нечастий стиль на Україні, але від неї зберігся тільки фронтон, стрільчасте вікно та портал на західному фасаді. Ще у ХІХ ст. на горищі були бійниці. Споруда посилена контрфорсами. Храм два рази реставрувався, під час війни, звичайно ж, постраждав і знову реставрувався. У 1854р. під час реставрації інтер'єр розписано художником А. Качмарським. Наступна реставрація мала місце на початку 20 століття. Храм було зруйновано під час Другої світової, та потім відремонтовано. У 2000 році костел повернули вірним, а два роки по тому завершили ремонт. Оздобою костела є оригінальний фасад, вартують уваги також металеві двері до захристії XVI ст., готичний кам'яний портал у притворі та дерев'яний амвон XVIII століття.

У північно-східній частині містечка є залишки земляних фортифікацій, що оточували колись дерев'яний замок власників Куликова. З 1569 року Куликів мав Магдебурзьке право, що пізніше підтвердив король Ян III, яке в свою чергу надавало право самоврядування місту і закріплювало права купців, міщан, ремісників, а також надавало право міщанам будувати потужні фортифікації, що забезпечувало оборону міста. А це в свою чергу сприяло розвитку торгівлі, ремесел, освіти та збільшенню населення міста. А товари куликівських ремісників до II Світової війни славились не лише на галицькому ринку, але й далеко за його межами. Це була насамперед продукція місцевих шевців — славетні "куликовські бути" оспівували навіть у батярських піснях Галицької столиці. За радянської влади шевців об'єднали в артілі, потім зробили в містечку взуттєву фабрику, яка стала філією ВО "Прогрес". Ще одним славетним товаром міста був куликівський хліб. Ще перед І Світовою війною хліб вже не возили з Куликова, а пекли у самому Львові, зокрема у "Куликівській пекарні" Натана Шварца на вулиці Джерельній. Та після II Світової ніхто не відважився у Львові випікати вже "куликівський хліб". Зате ковбаса "Куликівська" пережила усі війни, революції та окупації. Донині на львівських базарах перекупки закликають скуштувати ковбаску "зі самого Куликова", хоча справді "Куликівської" серед них не так вже й багато.

З Куликова вийшли просвітянин Степан Шах (Перський), письменниця Агата Турчинська, о. Сильвестр Лепкий — галицький літератор та батько поетів Богдана та Левка Лепких. А ще народився в Куликові народний артист та міністр культури і мистецтв в уряді Віктора Ющенка — Богдан Ступка.

Версії походження назви:

Стосовно походження назви міста є дві версії. Справа в тому, що назви багатьох містечок та селищ у цьому районі мають закінчення на -ів (наприклад, Малехів (стара назва Малешків), Зашків, Дорошів Великий і Малий (стара назва Дорогошів), Куликів, Сулимів, Звертів, Артасів), а це свідчить про те, що назви свої вони отримали десь у 13 столітті, так само як і Львів. І якщо Львів був оборонним городом князя Лева Даниловича, так і ці місцевості, очевидно, були подібними укріпленими оселями якогось боярина Мелешка, Зашка, Дорогоша, Кулика, Сулими і т. п. На горбах східного підніжжя Львівсько-Томашівського Розточчя були побудовані оборонні пункти старого торговельного і військово-стратегічного воєнного шляху зі Львова на Волинь. Ці пункти називалися стовпами, і їхнім завданням було обороняти цей шлях від ворогів зі сходу — кочівників, татарської орди і решти.

І якраз стовп Кулика був найсильніший, бо він був розташований на горбі, з трьох сторін оточений ставами, а шийка з західного боку була перекопана і залита водою, тобто фактично він був як острів. На додаток до того тут є гора Червоний Камінь, яка служила обсерваційним пунктом, який використовувався Австрією у першій світовій війні для спостереження за північчю та сходом, звідки йшла російська армія.

За іншою версією, містечко отримало свою назву від птахів куликів, які селилися тут по берегах річок та боліт. Цей птах є і на гербі міста, золотий кулик на зеленому полі, а над ним — золотий хрест. Герб увінчаний срібною міською короною з трьома вежами.

Пташки чи не пташки, але у давні часи Куликів був дійсно оборонним і досить потужним містом, про що свідчать документи з XV століття (1431 р.), та містом-фортецею, що підтверджують документи і такі топоніми, як Вали, Загорода, Львівське, Белзьке або Жовківське передмістя.

 Важлива інформація:
Фотогалерея
 Готичний костел Св. Миколая (реставрований у 1926 р.)
 Готичний костел Св. Миколая (реставрований у 1926 р.)


 

• Реклама
• Дії зі сторінкою
 KARPATY.INFO facebook page 
 KARPATY.INFO twitter Tweet this link 
 google +1 
 друкувати
• Реклама

 

© 2005-2017 karpaty.info
Передрук інформації можливий лише з дозволу адміністрації сайту.