Крехівський монастир св. Миколая

Крехівський монастир св. Миколая василіан — відомий та авторитетний релігійний центр України — перетворився за останні роки на значний осередок релігійного та пізнавального туризму.

Монастирний комплекс розташований за 3 км від села Крехів, серед вкритих буково-сосновими лісами пагорбів Розточчя, біля підніжжя гори Побійної. Сюди входять: церква св. Миколая, дзвіниця, корпуси келій, господарські будівлі та давні оборонні мури з вежами.

За народними переказами, монастир заснували монахи Києво-Печерської лаври Іоїл та Сильвестр. Вони поселились у видовбаних в скелі келіях, а на вершині збудували каплицю Покрови та поруч — каплицю Петра і Павла. Скеля з часом отримала назву Скала Іоіла.

Весь ансамбль забудови монастиря зі садом і чудовим зеленим ландшафтом можна оглянути тепер зі спеціальної галереї, яка розміщена на відбудованій (за гравюрою Д. Онкевича) монастирській брамі з надбрамною церквою.

Крехівський монастир здавна славився своїми відпустами. Сюди прибували прочани з близьких і далеких країв. У XVII-XVIII ст. Крехів притягував паломників з-понад Дніпра, Дону, Волощини, з далекої Греції та Криту. Після повернення в 1990 р. до монастиря отців василіан давні традиції відроджуються. Тепер, як і колись, тисячі віруючих приходять до Крехівського монастиря, зокрема на літнього Миколая (20-22 травня). Поруч з комплексом відновлено Хресну Дорогу, що прямує від монастирських стін, з південних уступів гори Побійної, на її вершину. Зведена у 1938 р. каплиця Гробу Господнього (архітектор І. Филевич), якою завершується хода прочан.

Монастирний комплекс належить до Чину св. Василія Великого (або св. Йосафата). До слова, чин — це об'єднання ченців, що живуть в монастирі за єдиним уставом, мають спільне керівництво та матеріальні засоби, допомагають один одному. Чин отців василіан живе за правилами, які в IV ст. уклав Отець Церкви Василій Великий. Як об'єднання монастирів орден василіан постав у 1617 р. завдяки зусиллям митрополита київського Йосифа Веляміна Рутського і св. Йосафата Кунцевича, архієпископа Полоцького (звідси інша назва). Головні напрямки служіння цього ордену — місійна і пасторальна праця, духовний провід молоді та видавнича діяльність.

На теренах України нове покоління василіан очолив Андрей Шептицький. Оновлений василіанський чин поступово почав займати більші монастирі Галичини. Напередодні Другої світової війни, у 1939 р., василіанське чернецтво Галицької землі мало 18 монастирів і понад 400 монахів. Після так званого Львівського собору 1946 р., діяльність ординців, як й усієї Української греко-католицької церкви (УГКЦ), була заборонена. 350 ченців вивезли до Сибіру. Незважаючи на великі втрати, чин активно діяв у період підпілля УГКЦ. Орден василіан продовжував розвиватись у Канаді, США, Бразилії та Аргентині, де нині налічується З1 монастир і близько 250 монахів. У Галичині василіани відновили свою діяльність у 1989 р. Тепер їм належать Онуфрієвський монастир у Львові та Крехівський — біля Жовкви. Слід згадати, що у крехівському духовному центрі розміщений новіціят — місце, де перші два роки проводять ті, хто вирішив присвятити своє життя Богу як монахи, навчаючись і звикаючи до чернечого життя.

З Крехівським монастирем пов'язані імена Петра Дорошенка та Івана Мазепи, які були там під час Турецької війни (1672 р.). 29 вересня 1672 р. турецько-татарський загін штурмував Крехів. Обороняючись від ворожої навали, один з ченців пострілом з північної вежі вбив ханського племінника. За цей вчинок гетьман П. Дорошенко зганьбив монахів, виславши їм строгого листа: цей документ був лише дипломатичним кроком для турків і татар, щоб вберегти святиню від грабунку. Монахи виплатили викуп у сумі 40 тисяч талярів. Під час турецької облоги монастиря залогою керував тоді ще молодий Іван Мазепа. Ханського племінника поховали на тому ж місці, де він зустрів смерть, неподалік від монастиря. На його могилі (невідомо коли і ким) поставлено пам'ятник у вигляді кам'яної колони. У 1698 р. монастир відвідав російський цар Петро І, який у Жовкві зустрічався з королем Августом ІІ щодо Північної війни.