Українською - КАРПАТИ.INFO - відпочинок в Карпатах і не тільки По-русски - КАРПАТЫ.INFO - отдых в Карпатах и не только English - KARPATY.INFO - Traveling in the Carpathians and around Deutsche - KARPATY.INFO - Reisen in den Karpaten und Umgebung  
КАРПАТИ.INFO - відпочинок в Карпатах і не тільки - головна сторінка
 
КАРПАТИ.INFO/Західна Україна/Львівська область/Львів та околиці/Передмістя Львова/Замки Львівщини:
• Зверніть увагу !


• У блозі про регіон
Тустанська фортеця – твердиня наших предків
«А в Уричі камінь, і ковані в нім Покої, і брами, і льохи; Чи велетнів се, чи розбійників дім, Не зн[....]
Садиби та готелі, які не піднімають ціни
У той час як більшість підприємців (із цілком виправданих причин) поспішає підняти ціни на туристичн[....]
Травневі фестивалі: веселі та смачні
Травень потішить українців не тільки яскравим весняним сонечком, а й розмаїттям фестивалів на Західн[....]
ТОП-10 найоригінальніших готелів і садиб у Карпатах – 2
Ви прагнете не лише відпочити у Карпатах, а й отримати справжнє естетичне задоволення від перебуванн[....]
Маршрут: «Шляхами Йоганна-Ґеорґа Пінзеля»
На сайті Карпати.info серед опису різних маршрутів для подорожей ви можете побачити маршрут «Шляхами[....]

 

Замки Львівщини


м. Золочів

Перша письмова згадка припадає на 1423 р. 1523 р. місто здобуло Магдебурзьке право. Справжнім золотим часом для Золочева було XVII - початок XVIII ст.: за роки панування родини Собєських у місті будується новий замок, закладаються монастирі, церкви. Майже цілком збереглася потужна, ідеально правильна фортеця, яку просто обминали орди, бо навіть добре вишколеному війську важко було її здобути. Водночас на території замку споруджуються літній Китайський палац - єдиний в Україні й один із трьох у Європі зразок східної архітектури. З 1772 р. Золочів перебував у складі Австрійської імперії. Після 1918 р. місто ввійшло до складу проголошеної ЗУНР. 1939 р. Золочів приєднався до Радянської України.

Використане джерело: 500 чарівних куточків України, які варто відвідати. Харків, 2007
Варто відвідати:
  • Замок, 1634-1686 рр.: вул. Тернопільська, 5. До його комплексу входять бастіонні укріплення, надбрамний корпус, палац, Китайський павільйон.
  • Церква св. Миколи, XVI ст., 1765 р.: вул. Валова, 11.
  • Церква Воскресіння Господнього, 1624-1627 рр.: вул. Шашкевича, 22.
  • Костел Вознесіння Господнього, 1731 - 1763 рр. 6І
  • Музей "Золочівський замок": вул. Замкова, 3.


с. Підгірці

Уперше згадується 1445 р. У 1635 - 1640 рр. тут спорудили великий замок, який із часом перетворився на справжній палац. Під час визвольної війни під орудою Б. Хмельницького замок почасти знищили, але наприкінці XVII ст. його реконструюювали. До початку XVIII ст. село було власністю Конецпольських, Собєських. 1720 р. замок перейшов до родини Жевуських. Тут зупинявся Оноре де Бальзак. У 1752 - 1763 рр. поруч із палацом збудували багато оздоблений костел. 1787 р. власником села став Северин Жевуський, котрий, щоб збільшити своє багатство, не гребував нічим і влаштував у замку алхімічну лабораторію. Лише 1833 р. граф Леон Жевуський реставрує замок. 1940 р. в приміщенні палацу відкрили музей, який 1945 р. було пограбовано. 1949 р. тут заснували санаторій для хворих на туберкульоз. 1956 р. під час пожежі згоріло все внутрішнє оздоблення замку. 1983 р. завалився головний портал. 1996 р. Підгорецький архітектурний ансамбль разом із парком було передано Львівській галереї мистецтв для організації тут музейного комплексу. Сьогодні на цій території тривають реставраційні роботи.

Використане джерело: 500 чарівних куточків України, які варто відвідати. Харків, 2007
Варто відвідати:
  • Замок Конецпольських, 1635 - 1640 рр.
  • Костел св. Йосифа, 1763 р.
  • Дерев'яна Михайлівська церква, 1720 р.


Олесько

Вперше замок в Одеську згадується в історичних хроніках за 1327 рік. Тоді цей замок переходить у володіння князя Юрія Болеслава, а після його смерти — у володіння литовського князя Любарта. Тут розгортається запекла боротьба за замок між Польщею та Литвою. 1382 року після цілої низки кровопролитних чвар, змов і битв, замком знову володіє Любарт.

Після Кревської унії, ці землі переходять до литовського князя Свидригайла. Під час його протистояння з рідним братом Владиславом II Яґайлом — королем Польським і Великим Князем Литовським спалахує антипольське повстання в Галичині, яким керує Івашко-Богдан Преслужич з Рогатина. Тоді гарнізон повстанців в Олеській фортеці протистояв військам польського короля Ягайла. У 1432 році Олеський замок після довгої облоги здобули війська короля. Замок надається у вічне володіння Янові з Сєнна. Його нащадки стали вже називатися Олеськими.

У 1442 11453 роках замок витримав турецько-татарську облогу. Та в 1512 році татари здобули Олесько й сильно поруйнували його. Але замок знову швидко відновлюється. Біля нього виростає місто.

1545 року володарі Олеська зводять у місті костел Святої Трійці з дзвіницею. Крім релігійного, костел мав також оборонне призначення.

Після зміцнення Польсько-Литовської держави й розширення її кордонів в південно-східному напрямку Олеська вже не має суттєвого стратегічного значення. Місто й замок перетворюються на шляхетську резиденцію. Оборонні укріплення виносяться за мури замку, вдосконалюються вали, будуються бастіони, сліди яких помітні і зараз.

У 1605 році Олеський замок з усіма навколишніми землями переходить у володіння магната Івана Даниловича. Новий володар замку надає замку характеру житлової споруди з ознаками італійського відродження. Замок стає майже таким, який він є зараз.

А 1639 року тут народився польський король - Міхал Корибут Вишневецький.

Прямих спадкоємців Даниловича не лишилося, і замок як посаг Марціяни переходить до Конєцпольських. Однак родина залізла в борги, які виплачує король Ян III Собєські. Тож Олесько 1681 року переходить у його володіння. У 1684-1687 роках Собєські надає замку нового життя. Там він часто гостював зі своєю коханою — дружиною Марією-Казимірою (Марисенькою), під наглядом якої 1684 року було проведено реставраційні роботи в замку і в парку. Вона ж успадкувала маєтність після смерті Яна III в 1696 році, а після її смерті тут володарював її син — Якуб.

У 1719 році Собєські продають замок Станіславу Жевуському. А вже його син, волинський воєвода Северин Жевуський, перетворює замок на розкішну резиденцію.

Северин Жевуський закладає в Олеську 1739 року біля підніжжя замку монастир капуцинів. Був побудований костел Св. Йосифа, просторі монастирські келії, трапезна та кухня. Керував будівельними роботами архітектор Мартин Домбровський, скульптури виконував Леблан. Зараз тут фондосховище Львівської галереї мистецтв.

У 1796 році Олесько купують магнати Зелінські, а трохи згодом — Латинські. На замок валяться нещастя у 1806 та 1836 роках — знову пожежі, 1838 рік — землетрус, внаслідок якого ліве крило замку відвалилося. У 1882 році, коли замок викупив уряд Австро-Угорщини, це була вже суцільна руїна. Патріотично настроєна польська громада намагалася створити в замку музей Яна III Собєського. Та до 1939 року він використовувався під сільськогосподарську жіночу школу.

Під час II Світової війни на території замку були влаштовані військові склади, а на території монастиря капуцинів — концтабір і гето.

Зараз у відреставрованому замку зібрані колекції старовинної дерев'яної скульптури, меблів, дивовижної краси гобеленів і живопису.

А саме Олесько жило не лише своїм замком. У кінці XVII ст. місто було оточене валом з трьома брамами - Бродівською, Львівською та Кременецькою. Поза валами було два передмістя — Миколаївська та Гончарі або За брамою.

Місто мало в різний час два герби. Давня символіка Олеська містить складний герб у чотиридільному щиті, увінчаному короною. У першому його полі золотий хрест, у четвертому — фортечна вежа з брамою і двома бійницями, у другому й третьому — по вісім ядер. Це зображення місто подало для затвердження його як міський герб за австрійських часів у 1787 році.

Вісімдесят років по тому на печатках з'являється нове, найскладніше зображення у вигляді чотиридільного щита, увінчаного короною, з чотирма шляхетськими гербами — "Сасом", "Гербуртом", "Корчаком" і "Топором". Композиція, відтворює герби власників міста Даниловичів та поріднених з ними родів Фредрів, Жораванських і Тарлів.

Використане джерело: Журнал "Ї", №36/2005


Свірж

Вперше Свірж згадується в історичних хроніках за 1427 рік. Тоді його відвідав польський король Владислав II Ягайло. 22 вересня 1449 р. було проведено розмежовування між містом і селом Свірж.

Замок був заснований у 1482-1484 році. У XVI ст. замок належав роду Свірзьких. Сучасного вигляду споруда набула в середині XVIII ст., з часу переходу її у власність графа Цетнера, який перебудував і значно зміцнив замок. Перебудова і укріплення Свірзького замку припадають приблизно на той час, коли генерал артилерії і фахівець з бойових укріплень Павел Гродзіцький будував у Львові два арсенали — Королівський арсенал і арсенал Синявських. Тож припускають, що він перебудував і замок у Свіржі. Замок був оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі мурів — ровами і розвідним мостом. У 1675 році він витримав турецьку облогу. Пагорб, на якому стоїть замок, має давню назву — Белз.

У 1907 році замок переходить у власність графа Роберта Лямезана Салянса. Він відразу проводить грунтовну реставрацію замку, оздоблює його цінними меблями, картинами, влаштовує бібліотеку.

Під час Першої світової війни замок повністю спалюють російські війська. Завдяки графу Роберту Салянсу до 1926 року замок знову був відновлений.

У 1546 році біля замку був побудований костел Успіння Богородиці.

Свірж мав свій герб — родовий знак родини Цетнерів — "Пжерова".

Використане джерело: Журнал "Ї", №36/2005


Старе Село

Старе Село — справді старе, колись воно було навіть містечком. Перші згадки про нього датують 1442 роком. Ще в княжі часи Старе Село входило до оборонної лінії удільного князівства з центром у Звенигороді, де стояв княжий замок. Звенигородський замок не зберігся, проте частково залишився замок у Старому Селі.

Село входило в уділ князя Давида, того самого, що осліпив князя Василька. Давид же заснував сусіднє село Давидів, а тут було поселення Черепнисько, пізніше Черепів, а згодом — село Черепин. 1401 року південно-східну частину давнього Черепова — Черепинку (саме тут і виникло Старе Село) отримав у володіння Завіша Чорний з Гарбова за заслуги від короля Владисяава II Ягайла. Згодом він відступив цю частину села синові Янові з Гарбова, яку вже тоді називали Старим Селом. Ян же у 1448 році переселяє сюди зі своїх маєтків багато родин і називає цю частину села містечком Гарбовом. 1454 року заснував він римо-католицьку парафію, а в 1498 році містечко зруйнували турки.

На початку XV століття селом володів Ян Тарнавський — великий гетьман коронний, донька якого — Софія — принесла Старе Село в посаг князеві Василю Костянтину Острозькому. За нього була вже церква Усікновення голови Св. Івана Хрестителя. Син Януш, який прийняв католицьку віру, відновив місцевий костел. Донька Януша — Єфросина — вийшла заміж за князя Олександра Заславського, на якого й перейшов титул князів Острозьких. Їхній син Владислав Домінік, князь Острозький і Заславський, у 1642 році розпочав будівництво замку.

1648 року замок здобули козаки Богдана Хмельницького. Однак Заславський вже наступного року повністю відновив замок. Хоча Хмельницький і називав князя "периною", проте у 1655 році, беручи в облогу Львів разом із татарами й московитами, не наважився штурмувати Старосільський замок.

Пізніше замок переходив з одних рук до інших і сильно занепадав. Лише Синявські (на початку XVIII ст.) його відреставрували і перед наступом шведів перенесли сюди зі Львова арсенал. Однак, після 1731 року, перейшовши до Чарторийських, замок сильно занепав. Руйнуватися він почав з 1809 року, коли став власністю магнатів Потоцьких. Так і стояв замок півтора століття без жодного догляду, оскільки замкову резиденцію перетворили на броварню, винокурню, різні склади тощо.

Стіни замку збереглися порівняно непогано. Площа його — неправильний п'ятикутник. З шести башт залишилися три, на стінах де-не-де трапляються бійниці. Завершення мурів виконано у вигляді аттика, оздобленого аркатурою. Башти трохи вищі від стін. Цим досягається особлива монолітність всієї споруди. Дуже приваблива східна башта, завершення якої вирізьблено з каменю у вигляді розгорнутої корони. Колись замок був оточений валами і глибоким ровом. До нього вела дорога через болота, греблю. Це один з найбільших замків в Україні. Хоч і дуже поруйнований, але ще можна здогадатися, що він був і одним з найкращих замків, споруджених у ренесансному стилі. Зараз замок порожній, хіба що часом оселяються у ньому циганські табори. Місцеві ж жителі потроху розносять замкове каміння для своїх будов.

У Старому Селі збереглась дерев'яна церква Св. Івана Хрестителя (1742 р.), у сусідньом Черепині — Стрітення Господнього (1757 р а в Давидові — мурований костел Св. Станісла (1600 р.).

Використане джерело: Журнал "Ї", №36/2005


Преса про Львівські замки: Замкове марево «Золотої підкови»

 

• Реклама
• Дії зі сторінкою
 KARPATY.INFO facebook page 
 KARPATY.INFO twitter Tweet this link 
 google +1 
 друкувати
• Реклама
• Погода
25.06.14 15:00
Львів (...)
20ºC, 1м/с,
хмарність 63% дощ
Стрий (...)
21ºC, 1м/с,
хмарність 79% без опадів
Трускавець (...)
20ºC, 3м/с,
хмарність 76% дощ
Самбір (...)
20ºC, 3м/с,
хмарність 65% дощ
Сколе (...)
12ºC, 2м/с,
хмарність 76% дощ
Славсько (...)
19ºC, 5м/с,
хмарність 79% дощ

 

 

© 2005-2014 karpaty.info
Передрук інформації можливий лише з дозволу адміністрації сайту.