Подолинець (словац. Podolínec) — містечко у східнословацькому окрузі Стара Любовня. Населений пункт з кількістю населення близько 3 тисяч осіб розташований в долині річки Попрад, поблизу гірського хребта Спішська Магура.
Раніше територія сучасного Подолинця була складовою частиною Сондецької землі Польщі. В 1235 році вперше про населений пункт згадується у скарзі до архиєпископа краківського, стосовно незаконних поборів податків угорським духовенством, з місцевої церкви, яка належала Краківській єпархії. В XIV столітті Подолинець перейшов до територіальних володінь Угорщини. У 1412 році, король Сигізмунд Люксембурзький надав населеному пункту статус королівського міста, але в цьому ж році, Подолинець знову територіально відійшов до володінь Польщі і пробув там аж до 1772 року, після чого знову повернувся до Угорщини. Після Тріанонського договору в 1920 році, Подолинець увійшов до складу Чехословаччини.
Сьогодні на центральній площі містечка, яка забудована ренесансними будівлями, розташована найвидатніша пам'ятка архітектури Подолинця — костел Вознесінння Богородиці Діви (1298). Також у поселенні зберігся піарський монастир 1642 року, в якому за часів радянської окупації був розміщений концентраційний табір для словацьких монахів.