Спішська Нова Весь (словац. Spišská Nová Ves) — місто в східній Словаччині, яке є центром однойменного округу Спішська Нова Весь. Населений пункт з кількістю населення близько 38 тисяч осіб, лежить в межах долини річки Горнад біля підніжжя Високих Татр. Місто розташоване на основній залізничній магістралі в Словаччині, яка пролягає через всю країну зі сходу на захід від українського до австрійського кордону, з'єднуючи Кошиці, Жиліну і Братиславу.
У XII столітті на території сучаcної Спішської Нової Весі з'являється слов'янське поселення Іглов. Перша письмова згадка про цей населений пункт датується 1268 роком. У XIII столітті неподалік засновують своє поселення німецькі колоністи і називають його Нойдорф. Згодом, слов'янський Іглов і німецький Нойдорф зливаються в одне місто, яке бурхливо розвивається за рахунок видобутку міді і торгівлі. Спішський міський ринок, який функціонував у новому поселенні, був в той час найбільшим у Словаччині. У 1412 разом з іншими Спішський містами, Спішська Нова Весь була віддана як завдаток за королівський борг Польщі, де вона перебувала до 1772 року. У 1778 місто стає столицею 16-и спішських міст. У 1870 тут прокладається залізниця, а в 1894 будується перша електростанція.
Сьогодні Спішську Нову Весь називають "воротами" національного парку "Словацький рай". У містечку зберігся дуже компактний історичний центр. Ратуша на головній площі Спішської Нової Весі, вважається найбільшою у Європі. Над площею височіє найвищий в Словаччині шпиль костелу Вознесіння Діви Марії (XIII ст.).