Пагорб Вавель (з пол. Wawel — пагорб) з давніх часів був важливим політично-адміністративним місцем: перші польські володарі з династії П'ястів обирають це місце для своєї резиденції. Так на переломі ХІ-ХІІ ст. з'являються оборонні споруди на Вавелі, зокрема чотирикутна вежа, мури й яри навколо кількох інших, сакральних та житлових, споруд. З часом тут виникає важливий осередок християнства. За правління згаданого роду на пагорбі зводяться храми у романському стилі, де згодом були короновані чеський і польський королі.

Перші письмові згадки про сам замок на Вавельському пагорбі датуються XIII ст. Суттєва перебудова замку відбулася у XIV ст. За правління Владислава І Локетика була зведена вежа з його іменем та кілька інших будівель. Після смерті цього правителя у 1333 р. місцевий храм став його усипальницею, що започаткувало подальші поховання на Вавелі.

Модних на той час європейський готичних рис як ззовні, так і в інтер'єрі, споруда набула під час владарювання Казимира ІІІ Великого. Тоді ж дерев'яно-земляні укріплення були замінені кам'яними. Наступні власники добудовують вежі, урізноманітнюють стіни поліхромією.

Однак пожежа 1499 року сильно пошкодила споруду. Твердиня відновлювалася за вказівкою короля Олександра протягом 1504-1545 рр., — цього разу в ренесансному стилі. Слід зазначити, що форми італійського ренесансу тут доповнені національними польськими мотивами, зокрема на порталах, дверних перемичках, колонах, висунутих звисах даху, карнизах тощо.

Після ще однієї пожежі у 1595 р. замком опікувався Зигмунд ІІІ Ваза, — завдяки італійським майстрам споруда набула рис раннього бароко, добудовано дві наріжні вежі. Однак з бігом історичних подій королівський центр перемістився до Варшави, а замок на пагорбі почав занепадати. Хоча не зовсім. Найбільші відновлювальні роботи після ворожих нападів проводилися у 1689-1692 та 1726–1730 рр. У 1787 р. замок набув форм класицизму. Навколишній мур зі стрільницями зведено у 1790-1792 рр.

З 1795 р. Краків з фортецею переходить почергово під владу росіян, німців та астрійців. Нові власники переробляють фортецю у неоготичному стилі (1854-1856 рр.), яка з часом стає резиденцією австрійського імператора Франца Йозефа І. Після кількох років перебування тут й реставрування твердині поляками, у замку осідає керівництво німецької армії (1940-1944 рр.), які черговий раз переробляють інтер'єр кімнат та господарські приміщення загалом.

З повним поверненням Кракова у 1945 р. польською владою, замок отримав статус резиденції глави держави, а також культурної установи "Королівський замок на Вавелі — Державне зібрання мистецтва". Отже, сьогодні це один з найбільших історико-архітектурних музейних комплексів Польщі: Королівський замок і його двір є яскравими архітектурними зразками епохи польського ренесансу. Особливістю інтер'єрів замку є рідкісне поєднання залишків готики з оздобами доби відродження, пов'язані тісними культурними і релігійними зв'язками Польщі з Італією, зокрема з Римом.

Окрім безпосередньо Королівського замку, на Вавельському пагорбі розташовані ще 13 архітектурних об'єктів, майже половина яких є храмами. Оточений комплекс фортифікацією, що складається зі шести веж, бастіону і трьох брам.