Komarno

Комарно було районним центром до 1959 р. Сьогодні воно є містом районного підпорядкування. Розташоване на р. Верещиця (притока р. Дністер). Відстань до Городка — 20 км , до Львова — 45 км, до залізничної станції — 4 км. Населення становить близько 4000 осіб.

Колись село входило до значних маєтків галицького старости Миколая Парави, але після його загибелі в 1450 р. перейшло у власність його родича Станіслава Ходецького. Саме він виклопотав в Казимира Ягайловича привілей на міський статус поселення (28.03.1473). У той же час власник побудував у Комарному замок.

В подальшому Комарно належало магнатам Вишневецьким, Огінським і Лянцкоронським. За часів Остророгів в містечку була їх резиденція. Дослідники припускають, що палацова будівля Остророгів у XVII ст. була подальшою розбудовою колишнього оборонного двору XV-XVI ст.

З II пол. XIX ст. Комарно стало повітовим центром, де влада належала виключно полякам, а торгівля — євреям. 1888 року на виборах до сейму балотувався граф Лянцкоронський, український кандидат набрав лише 10% голосів. 1897 року кандидатом до австрійського парламенту був висунутий І. Я. Франко, який відвідав Комарно і виступив перед міщанами з промовою. Але, і на цей раз перемогли поляки. Першого успіху добилися українці на виборах до Віденського парламенту і Галицького сейму відповідно в 1911 і 1913 рр., коли депутатами стали священник Степан Онишкевич і Григорій Тершаковець.

Після захоплення Львова поляками (22.11.1918р.) Комарно жило життям прифронтового міста. Тут знаходиться військова група "Щирець" під командуванням К. Слюсарука, на базі якої була сформована 7 бригада УГА. В боях в складі УГА брали участь 168 комарнян.
1936 року Комарнянщина стала ареною великого селянського бунту з вимогами розподілу панських земель і підвищення зарплати працівниками фільварків. Поліція застосувала зброю, внаслідок чого 7 селян загинули. В цьому ж році відбувся виступ 36 робітників тартаку, який тривав тижні і закінчився перемогою страйкуючих. Виступили також поденні робітники в маєтку графині Лянцкоронської, яка теж змушена була підвищити зарплату.
1944 року в день Спаса сотня УПА здійснила відчайдушний напад на тюрму і районний НКВС в Комарно, звільнивши при цьому багатьох ув'язнених. Ця акція увійшла яскравою сторінкою в літопис повстанського руху. Активним діячем ОУН на Комарнянщині був Зеновій Тершаківець, провідник ОУН Львівського краю і чоловий командир УПА-Захід військової округи "Буг".

Сьогодні головними промисловими об'єктами міста є Комарнівське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів УМГ "Львівтрансгаз" і Комарнівський газопромисел ГПУ "Львівгазвидобування" , які з січня 1999 р. функціонують як окремі структурні підрозділи і вважаються провідними газовими підприємствами Прикарпаття.

В Комарному збереглися пам'ятники історії та архітектури: костел, один з кращих взірців пізнього ренесансу, з елементами барокко(1657); придорожній пам'ятник — фігура з написом латиною "моє життя — твоя смерть" (XVII); рови і вали в західній частині міста, насипані для оборони від турків, татар і шведів (ХVІ-ХVII); Михайлівська церква та дзвіниця (1756); руїни палацу Лянцкоронських — пам'ятки архітектури кін. XIX ст.

 Важлива інформація: