Реалізм Богдана Задорожного м’який і поетичний. Увага автора прикута до квітучих ірисів, міських та морських пейзажів. Роботи виглядають украй простими, що змушує нашу думку, звиклу до пошуків прихованого змісту, спіткнутися. В чому ж справа? Схоже, проста краса природи вже не захоплює. Але ж в літню пору, коли, згадуючи Антонича, «від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне…», так хочеться відпочити від біганини і людського гамору якраз серед гір, лісу чи на березі моря!